Тетяна, мати 9-річної Ксенії, розповідає: «Учора ввечері я мала завершити термінове робоче завдання. Уже майже все виконала й збиралася, нарешті, надіслати звіт електронною поштою, але щось не спрацьовувало. Зазвичай я поводжуся спокійно, але ця ситуація розлютила мене не на жарт. Цієї миті в кімнату ввійшла Ксеня. Вона побачила, що я роздратована, поплескала мене по плечу й сказала: «Не здавайся, мамо. Спробуй ще. Я впевнена, що тобі все вдасться».
Зрештою, я надіслала пошту, але водночас замислилася про важливість наполегливості для дітей. Кожна людина стикається із ситуаціями, коли для досягнення мети необхідно зберігати спокій і виявляти наполегливість. Однак для маленьких дітей, які ще багато чого не вміють, це практично недосяжно. Це зараз моя дочка може бути наполегливою, якщо потрібно. Але я доклала багато часу й зусиль, аби навчити її цього».
Розвивати в дитини наполегливість та завзяття необхідно змалечку. І батькам належить у формуванні цих якостей велика роль. Ось декілька рекомендацій, що допоможуть батькам сформувати в малюка наполегливість.
Розвивайте навички
Одна з причин того, чому діти засмучуються й не доводять розпочате до кінця, – те, що їм бракує необхідних навичок, і саме тому робота здається їм складною. Дошкільнята мають усе ще не до кінця сформовані моторику, мовлення й навички дій. Дітям здаються надскладними навіть найпростіші завдання: вони насилу можуть тримати ложку, одягатися чи відчиняти двері. Не дивно, що в таких випадках діти засмучуються аж до істерик.
Ви у змозі позбавити дитину емоційних негараздів, спростивши їй життя. Наприклад, купуйте вільний одяг, який дитині буде легше надягати; взуття на липучках, а не на шнурівках тощо. Подбайте, щоб стілець, на якому малюк зазвичай сидить під час прийому їжі, був міцним і стійким. Покладіть пластикові склянки й перекуси в місце, де дитина зможе їх дістати. Покажіть їй, як відчиняти двері, а також відкривати воду в крані. Якщо брак тих чи інших навичок засмучує дитину, запитайте себе: «Як я можу навчити цього дитину?».
Не поспішайте втручатися
З одного боку, ви не вважаєте за доцільне ігнорувати емоції дитини, коли вона в сльозах. З іншого боку, якщо відразу ж втручатися в таких випадках, дитина подумає, що ви завжди оберігатимете її від усіх труднощів. Якщо дитина засмучується, бо не в змозі впоратися з тим чи іншим завданням, підбадьорте її кивком голови або порадою.
Далі займайтеся своїми справами, але спостерігайте за дитиною. Завдяки цьому вона зрозуміє, що ви завжди готові їй допомогти, але вірите, що їй до снаги впоратися самостійно. Втрутитися варто тільки тоді, коли дитина зробила все, щоб виконати завдання і перебуває на межі істерики.
Хваліть дитину
Ніщо так не надихає дитину, як похвала, коли в неї щось вийшло до ладу. Звертайте увагу на моменти, під час яких дитина виявляє наполегливість у тій чи іншій справі або долає труднощі. Не забувайте похвалити її за завзяття. Скажіть: «Це завдання було справді складним, але ти не полишав спроб його виконати. Молодець!».
Засмучуватися й хотіти кинути розпочату справу – це властиво не тільки дітям, а й дорослим. Виростаючи, діти розвивають свої навички, виявляють наполегливість і терпіння. Продемонструйте дитині позитивний приклад, будьте терплячі й підтримуйте її.
