У Католицькій Церкві у різних країнах національні конференції єпископів та єпархіальні єпископи на місцях запроваджують пасторальні програми для праці з розлученими особами, зокрема тими які уклали повторні цивільні подружжя.
Католицька Церква в Італії у 2018 році також обговорювала це питання. Італійський єпископ Марчелло Семераро (Єпархія Албано), секретар Ради католицьких кардиналів (9 кардиналів), обраної Папою Франциском для проведення реформи Римської Курії, виступив з ініціативою програми душпастирської опіки розлучених.
Цей італійський єпископ працює над впровадженням папської енцикліки “Amoris Laetitia” у душпастирську практику Церкви.
Єпископ Марчелло Семераро ще у березні 2018 року оприлюднив пасторальний план праці з подружжями, який духовенство єпархії Албано обговорило на своєму церковному засіданні. Пасторальний план має назву: «Про запрошення, розпізнавання, супроводження та інтеграцію у церковну спільноту вірних, які розлучились і повторно уклали цивільне подружжя». Розлучені вірні також, згідно запропонованого плану, можуть бути покликаними до різного служіння у своїх церковних громадах.
Єпископ Марчелло, зокрема, пояснив, що розлучені католики, які повторно уклали цивільне подружжя, можуть виконувати у церковній громаді наступні служіння: члена парафіяльної душпастирської ради, читця, співця (кантора), регента хору, вчителя-катехита, працівника католицької благодійної організації, хресної матері чи батька в обряді Хрещення, також у римському обряді допомагати священику роздавати святого Причастя людям чи бути свідками у святому таїнстві Конфірмації.
Священик самостійно приймає остаточне рішення про участь розлучених у служінні, спершу вивчивши докладно конкретну життєву ситуація того, хто бажає працювати у парафії.
Процес розпізнавання можливості участі розлучених, які уклали нове подружжя (церковне право називає їх невпорядкованими союзами), бере до уваги наступні моменти: участь особи у житті парафіяльної спільноти, духовне життя, наявність щирого розкаяння за гріх розлучення, якість сімейного життя у новому подружжі, наявність вірності та відповідальності у новому подружжі, якість батьківської турботи про дітей з попереднього шлюбу, готовність особи підпорядковуватись церковній дисципліні.
Сьогодні у Католицькій Церкві не йдеться про випрацювання якоїсь загальної процедури допуску розлучених, які живуть у неврегульованих стосунках, до Причастя. Щобільше душпастирі шукають способів запрошення таких осіб до активної участі в житті парафіяльної спільноти, до щирого навернення і християнського життя. Католицька Церква запрошує їх йти дорогою покаяння, переоцінки своєї ситуації, осмисленого розуміння перешкод до участі у святих Таїнствах Церкви.
Душпастирі повинні мати вирозуміле ставлення до розлучених осіб та уникати різких висловлювань, що такі особи живуть у стані важкого гріха і тому позбавлені освячуючої благодаті Святого Духа.
Навпаки, слід брати до уваги те, що існують різні моральні фактори, які полегшують моральну провину за гріх розлучення.
Нові підходи у душпастирстві розлучених осіб можна охарактеризувати наступними словами: привітне ставлення, уникання осуду, розпізнавання конкретної життєвої ситуації (зокрема, у Сповіді) і душпастирський супровід особи на шляху навернення до Бога. Слід наголосити, що не існує єдиного душпастирського вирішення ситуації з розлученими, зокрема допусту до святих Таїнств.
Церква завжди навчала, що: 1) християнин не може приймати святого Причастя у стані важкого гріха, 2) перелюб – це важкий гріх, 3) розлучення і повторне укладення подружжя при житті подруга з попереднього шлюбу – це гріх перелюбу. Це християнське вчення – незмінне.
Чому Католицька Церква виявляє застереження щодо допусту до святого Причастя?
Оскільки святе Причастя є дійсним тілом і кров’ю, Божою і людською присутністю Ісуса Христа, тому воно поєднує особу причасника повною єдністю з Богом та Церквою Христовою.
Передумовою для прийняття святого Причастя є належний стан сумління, відсутність моральної провини важкого гріха, готовність змінити життєву ситуацію, яка пов’язана з важким гріхом. У випадку перелюбу важкий гріх є публічний і триваючий. Тому відмова у святому Причасті розлученим особам, які перебувають у неврегульованих стосунках, пов’язана з публічним скандалом, зневагою святості Таїнства, оскільки гріх перелюбу – явний, очевидний для оточуючих.
Підсумовуючи вищесказане, Церква покликана підтримувати й супроводжувати вірних у складних життєвих ситуаціях. Цей провід повинен скеровувати у правильному напрямку, делікатно й чесно говорячи правду в любові.
Переклад: Ігор Леньо
Джерело: Divorced and remarried, indications on how to discern case by case
Інститут родини та подружнього життя УКУ
