“…Я всиновлена. Моїй біологічної матері було 17, як і моєму біологічному батькові.
Моя мати вирішила піти в «Planned Parenthood» (Планове Батьківство) – найбільший абортарій, на сьомому з половиною місяці вагітності, і їй порадили зробити сольовий аборт на пізньому терміні. Сольовий розчин вводиться в утробу матері, дитина ковтає розчин, який випалює її зсередини і ззовні, і мати повинна народити мертву дитину протягом 24 годин.
На превеликий подив і шок я народилася не мертвою, а живою. 6 квітня 1977 в клініці Лос-Анджелеса.
Найфантастичніше в цей час мого народження полягає в тому, що лікар-аборціоніст не заступив ще на зміну, тому у нього не було навіть можливості далі здійснювати свої плани на моє життя — тобто на смерть…
Я знаю, що перебуваю в урядовій будівлі, в чудовому будинку, і я люблю вашу країну, так само, як і свою.
Я знаю, що в наш час, зовсім не політкоректно промовляти ім’я Ісуса Христа в місцях, подібних до цього. Неполіткоректно промовляти Його ім’я під час подібних зборів, тому що від Його імені людям стає геть незручно.
Але я вижила не для того, щоб всім було зручно. Я вижила для того, щоб розбудити, щоб розбуркати.
І я прекрасно проводжу час за цим заняттям.
… Отже, як я вже сказала, я народилася живою через 18 годин. Я повинна була бути сліпою, я повинна була бути обпаленою, я повинна була бути мертвою, але цього не сталося.
Знаєте, було ще одне чудове свідоцтво — аборціоніст повинен був підписати моє свідоцтво про народження.
Я знаю його ім’я.
Повідомлю скептикам, які мене слухають, в моїй медичній карті вказано «народилася під час сольового аборту», можете перевірити…
Ха! Вони програли.
Я збирала відомості про мого аборціоніста. Він володіє найбільшою мережею клінік в США, дохід якої становить 70 мільйонів доларів на рік.
Він говорив на одному своєму виступі пару років тому: «Я абортував понад мільйон немовлят і я вважаю це своєю пристрастю».
Я кажу вам ці речі, тому що… Послухайте, пані та панове, ми вступаємо в битву в цьому світі, усвідомлюємо ми це чи ні. Це битва між життям і смертю.
На чиїй ви стороні?
…Отже, медсестра викликала швидку і відправила мене в лікарню, що було досить дивно. Звичайною практикою того часу (до 2002 року в моєму регіоні) – це було припинення життя дитини, яка вижила в результаті аборту. Здавити горло, задушити, залишити вмирати чи викинути немовля…
Але 5 серпня 2002 року президент Буш підписав «Акт про захист дітей, народжених живими», щоб так більше не було.
Я сподіваюся, що до моменту моєї смерті мене будуть ненавидіти. Щоб я змогла відчути Бога над собою і зрозуміти, що це значить — бути ненависною. Христа ненавиділи. Я не те, що прагну бути ненависною, я знаю, що мене вже ненавидять, тому що я борюся за життя. Я кажу: ви не зловили мене, німий холокост не переміг мене.
Моя місія, пані та панове, серед багато чого іншого, наступна: втягнути людство в цю дискусію, яку ми просто поставили на полицю, сказали, це не проблема. Ми прибрали свої емоції, ми стали жорсткіше. Ви насправді цього хочете? Що ви готові винести й на що піти, щоб говорити правду в любові й благодаті, щоб встати, щоб хоча б захотіти бути ненависним. Хіба все в цьому світі крутиться навколо вас? Або навколо мене?
… Після всього цього мене віддали на термінове тимчасове усиновлення в будинок, де вирішили, що не дуже мене люблять. Я люблю говорити, як же ви могли мене не обожнювати з самого початку? Що не так з цими людьми? Але вони не любили мене…
Ви бачите, я була ненависна багатьма з моменту зачаття. І улюблена ще більш багатьма. Але особливо улюблена Богом.
Я Його дівчинка. Не ображайте Божої дитини. У мене знак на лобі, який нагадує: будьте милі зі мною, тому що мій Батько править світом.
… Отже, мене забрали з “поганого” будинку, і помістили в інший будинок, прекрасний будинок, будинок Пенні. Пенні каже, що тоді мені було 17 місяців, в мені було 14 кг «мертвої» ваги, і у мене був діагноз, який я вважаю даром, — церебральний параліч. ЦП був безпосередньо викликаний недостатнім постачанням кисню у мозок у процесі аборту…
А зараз я просто змушена сказати це: якщо аборт є одним з правом жінок, пані та панове, де були мої права в той момент?
Не знайшлося жодної радикальної феміністки, яка б піднялася і заволала про те, що були порушені мої права, і що моє життя фактично приносилося в жертву в ім’я прав жінок.
Пані та панове, у мене не було б церебрального паралічу, якби я не пережила все це.
Тому, коли я чую огидний аргумент, що повинні бути аборти, тільки лише тому, що дитина буде інвалідом — жах наповнює моє серце.
Пані та панове, є речі, яким ви зможете навчитися тільки за допомогою слабших. Коли ви знищуєте слабких, програєте саме ви. Господь подбає про слабких, але саме ви будете страждати вічно. І яка зарозумілість думки в тому, що сильні повинні пригнічувати слабких і повинні визначати, кому жити, а кому вмирати.
Яка в цьому зарозумілість… Хіба ви не розумієте, що не можете змусити своє серце битися?
Хіба ви не розумієте, що вся сила, якою ви володієте — не ваша? Це милість Господня підтримує вас, навіть якщо ви ненавидіте Його.
…Отже, вони подивилися на мою дорогу Пенні й сказали: «З Джианною ніколи нічого не вийде». Такі слова завжди несуть надію!
І вона вирішила не слухати їх і займалася зі мною три рази на день, і я почала тримати голову. Їй говорили — Джианна ніколи не буде те, не буде це… Коротко кажучи, я стала ходити ще до трьох з половиною років з ходунками й фіксаторами на ніжках…
Я стою тут сьогодні, у мене легка кульгавість, але я без фіксаторів і ходунків.
Іноді я падаю граціозно, а іноді зовсім не граціозно, в залежності від ситуації. Але я вважаю все це славою Божою. Бачите, пані та панове, я слабша, ніж багато хто з вас, але це моя проповідь.
І яка це мала ціна за те, щоб мати можливість благовістити світу, як я, і давати надію.
Я спеціально не шукаю страждання, але коли воно приходить, ми забуваємо, що все в руках Божих, і Бог може зробити прекрасними сумні речі.
…Я зустрічалася зі своєю біологічною матір’ю. Я пробачила своїй біологічній матері. Я християнка.
Вона дуже надламана жінка. Вона прийшла на захід, який я проводила два роки тому, відразу після того, як він був оголошений, і сказала: «Вітаю, я ваша мама».
Це був дуже важкий день, і так, я терпіла все це, ви напевно вважаєте мене дурною, але я сиділа там і думала: «Я не належу тобі, я належу Христу. Я його дівчинка, і я його принцеса… Тому неважливо, що ти говориш у своєму гніві і з причини надламаності та безцільної люті, це не моє, і я не буду це нести». Все це я говорила собі всередині…
Пані та панове, у вас є шанс.
Я хотіла б звернутися до чоловіків у цій кімнаті, і зробити щось, що ніколи не робила до цього.
Чоловіки, ви створені для величі. Ви створені для того, щоб встати і бути чоловіками.
Ви створені захищати жінок і дітей, не сидіти, склавши руки. Якщо ви знаєте, що вбивство — це злочин, невже нічого з цим не будете робити?
Ви створені не для того, щоб використовувати жінок і залишати нас одних. Ви створені бути добрими, великими, милостивими й сильними та для того, щоб постояти за щось.
Чоловіки, послухайте мене, я дуже втомилася робити вашу роботу. Жінки, ви створені не для того, щоб вас використовували, ви не повинні сидіти, склавши руки, не знаючи собі ціну.
Ви створені для того, щоб за вас боролися. Завжди.
Отже, настав ваш час. Якими людьми ви хочете бути?
Я вважаю вас — неймовірними, прекрасними. Я сподіваюся, чоловіки, що ви не вдарите в бруд обличчям.
Політикам, які мене слухають, і особливо чоловікам, я б сказала наступне: ви створені для величі — геть таку політику.
Ви повинні захищати те, що правильно і добре.
Така щира дівчинка стоїть тут і скаже: настав ваш момент.
Якими чоловіками ви хочете бути? Одержимим своєю власною славою, або одержимим славою Божою?
Настав час зайняти переможну позицію.
Настав ваш час. Бог допоможе вам. Бог буде з вами.
У вас є можливість прославити й вшанувати Бога.
Я закінчу ось чим. Деякі з вас, можливо, злегка роздратовані тим, що все, що я від вас хочу — щоб ви говорили про Бога і про Ісуса. Але я не можу піти, кульгаючи, з цього світу, не віддавши своє серце і розум, і душу, і силу Христу, Який дав мені життя. Тому, якщо ви вважаєте мене дурною — це ще один дорогоцінний камінь у моїй короні.
Мета мого життя тут — змусити Бога посміхнутися.
Сподіваюся, що щось зі сказаного мало сенс. Це йшло від мого серця”.
