Як гейпарад став прайдом
Перші публічні заходи ЛГБТ активісти назвали парадами. Вони активно використовували мілітаристську риторику та залякували світ ліберальних учених, журналістів та політиків своїми радикалізмом та непоступливістю.
Саме агресивний тиск змусив капітулювати Американську психіатричну асоціацію і визнати гомосексуалізм різновидом норми.
Визначенням “парад” активісти намагалися підкреслити переможність свого руху, адже паради є проявом боротьби і перемоги.
В певний момент тактика змінилася. Був потрібен образ гея-жертви, і мілітаристська риторика не пасувала новому тренду.
“Геї стають жертвами дискримінації та насильства — Гей не має бути жертвою — Не соромно бути геєм — Я гей і цим пишаюся” – так коротко можна виразити еволюцію публічного позиціонування руху та головних меседжів, тому на зміну мілітаристському “парад” приходить “прайд” – гордість.
Рівність – універсальне гасло тоталітарних режимів
В країні Майдану і Революції Гідності ЛГБТ рух намагається привласнити собі таке значуще для українців слово гідність, а також експлуатує інтернаціональне та історично перевірене поняття “рівність”.
З цим лозунгом ще французькі санкюлоти гільйотинували короля Людовіка XVI, а через кілька років якобінці страчували вже незручних санкюлотів в набагато більших масштабах, використовуючи цей лозунг. Годі і говорити, що плакатна “рівність” улюблена забавка тоталітарних режимів XX століття: від комуністів та нацистів до червоних кхмерів.
Останніми роками нові ліві називають гей-парад в Україні маршем рівності, продовжуючи історичний ряд від французької революції та якобінців до комунізма з нацизмом.
**********
Ми відволіклися. Отож “гідність” та “рівність”. В цих самовизначеннях ставиться акцент на захисті природи людини, яка буцімто народилася гомосексуальною (гідність), та універсальності цінності прав людини (рівність).
Цей поверхневий екскурс ставить за мету показати, що наші опоненти ретельно добирають і промотують правильні, відповідно до цілей їхнього руху, слова.
Промоцію окремих слів-лозунгів чи сталих словоформ від ЛГБТ підхоплюють ліберальні ЗМІ, часто тими словами некритично послуговуємося і ми, християни, не замислюючись , що вони направлені проти нас.
“Традиційна сім’я”, “традиційні цінності”
Навіть в церковних листах та посланнях використовувалися ці словесні бомби виробництва ЛГБТ.
Якщо існує традиційна сім’я, то існує ймовірність, принаймні гіпотетична, існування нетрадиційної сім’ї. Наступний логічний крок – це надати епітету “традиційна” негативну конотацію. І тут на допомогу прийде таврування християнських цінностей, як не сучасних, а їхніх носів, як печерних людей.
Відбувається дрейф поняття “традиційна сім’я”, як чогось природнього і здорового до союзу відсталих, несучасних людей.
В цей пропагандистський коктейль домішується асоціацією традиційних сімей і цінностей з “русскім міром”, “скрєпамі”, і з часом ми отримуємо цілковиту протилежність першопочатковій цінності.
У випадку словоформи “традиційна сім’я” християни починають переходити від запозиченого у ЛГБТ поняття до властивого – просто сім’я, бо тільки союз чоловіка та жінки, може називатися сім’єю.
************
Приклад “традиційна сім’я” є хрестоматійним, однак ми знову і знову потрапляємо на гачок гендеристської семантики. Так, висвітлюючи зустріч папи Франциска з ЛГБТ активістом отцем Джеймсом Мартіном, вітчизняні і закордонні християнські ресурси назвали останнього “душпастирем ЛГБТ”.
Невже і в цьому є якась проблема?
Формулювання “душпастир ЛГБТ” є оксюмороном.
Тому що ЛГБТ – це ідеологія, а душпастирство – це властиво християнське поняття. За двохтисячну історію кожна ідеологія сприймала Церкву своїм ворогом. Християнство – це релігія, відносини з Богом, духовність, і це ніяк не корелює з ідеологією.
Поєднайте в одну фразу “душпастир енкеведистів”, “душпастир нацистів”, “душпастир троцькістів”, щоби зрозуміти некоректність виразу “душпастир ЛГБТ”.
Можна сказати душпастир сексуально зранених людей, душпастир людей з гомосексуальною схильністю, однак Джеймс Мартін не є таким душпастирем, оскільки ставить за мету не допомогти цим людям вийти із залежності і отримати свободу у Христі, але унормувати гріх і невпорядкованість.
Коректно його можна назвати промоутером, лобістом ЛГБТ в середовищі Церкви.
Запозичуюючи самопозиціонування Мартіна, ми увіходимо у дискурс, який передбачає можливе унормування гріха.
Як бездумно не підхоплювати слоганів ЛГБТ?
Пам’ятати Джорджа Оруела з його “Війна – це мир, правда – це брехня…” Будь-яка ідеологія ховає у своєму гаслі щось протилежне. Кожен ідеологічний вираз, плакат, слоган треба вивернути за принципом Оруела і побачити, який дискурс та інтереси ховаються за, здавалось би, безневинним виразом, принципом, словом.
