Сир 24, 1 – 2. 8 – 12; Еф 1, 3-6. 15-18; Йн 1, 1-18
В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, – і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила. З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Йоан. Він прийшов ради свідчення, аби засвідчити про Світло, щоб усі повірили через нього. Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло. То було справжнє Світло, яке приходить у світ: Воно освічує кожну людину. У світі Він був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я; тим, які ні від крові, ні від бажання плоті, ні від бажання чоловіка, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми споглядали славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини. Йоан свідчить про Нього і волає, кажучи: «Він був тим, про кого я говорив, що Той, хто іде за мною, був переді мною, оскільки був раніше від мене!» Адже з Його повноти ми всі одержали благодать за благодать, оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа. Бога ніхто ніколи не бачив, Єдинородний Бог, який у лоні Отця, – Він явив. Слово Господнє Коротше: † Читання святого Євангелія від Йоана В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, – і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила. То було справжнє Світло, яке приходить у світ: Воно освічує кожну людину. У світі Він був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я; тим, які ні від крові, ні від бажання плоті, ні від бажання чоловіка, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми споглядали славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.
В єврейській ментальності те, що написано на початку будь-якої книги, зосереджує в собі зміст усієї книги. Одне з повчань єврейського мудреця, Ґаона з Вільнюса говорить, що зміст усієї книги міститься в першому розділі, а зміст першого розділу в першому вірші, а зміст першого вірша в першому слові. Тому назви Книг Тори походять з перших слів, якими вони розпочинаються. Книга Буття розпочинається словами На початку, тому в єврейському каноні ця Книга називається Берешіт – «На початку». І дійсно можемо помітити, що Книга Буття розповідає про «початки», про створіння, про перших людей, про падіння людини. Одним словом Книга Буття є Книгою Початків.
Розпочинаючи свою Євангелію такими ж словами Йоан натякає на Книгу Буття і прагне показати, що Втілення Сина Божого є початком цілковито нової епохи, звершенням якої буде об’явлення синів Божих або іншими словами – нове створіння. Цим новим ПОЧАТКОМ є Слово Бога, яке сталося Тілом – Ісус Христос, Божий Син.
Йоан дає нам герментевтичний ключ – це перший розділ Книги Буття. Що було на початку?
На початку сотворив Бог небо й землю. 2. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви (Бут 1, 1 – 4).
Людина є наче малий всесвіт. У кожному з нас Бог творить наше небо і нашу землю, наше тіло і нашого духа. Але на початку нашого духовного життя є хаос, безлад.
Не знаємо, що потрібно робити, куди йти, як реагувати. Але читаємо також, що над усім цим ширяє Божий Дух. Бог дає нам своє СЛОВО, яке проливає світло. І завдяки цьому слову ми починаємо відрізняти світло від темряви, називати речі своїми іменами, починаємо вчитися жити в межах, які нам визначає Бог. Без Божого Слова немає світла і немає розпізнавання. Без читання Слова Божого все зливається у одну велику масу: добро, зло, правда, ілюзія…
Від самого початку створіння Бог вчить людину жити в межах. Тому бере Адама і оселяє його в райському саду. Біблійне поняття «сад» (євр. ґан, пардес; перс. – пайрідеза від якого походить анг. paradise) означає огороджене місце. Найчастіше сади на Близькому Сході оточували муром – вони були власністю монархів.
Але і в самому саду Бог поставив певну межу, яка відрізняла людину і Бога – тією межею було дерево пізнання добра і зла (Бут 2, 16 – 17). Іншими словами – лише Бог знає, що є добро, а що зло, лише Він про це вирішує.
В акті гріха людина переступила через визначенні межі (Бут 1). Кожен гріх є такого роду переступом, де людина декларує своє бажання бути «богом без Бога».
Сучасна цивілізація є прикладом того, як людина все далі і далі намагається пересунути межу своєї поведінки:
Вирішувати ким вона є чоловіком чи жінкою чи одним із n – кількості гендерних типів (гендерна ідеологія).
Вирішувати кому давати життя, а кому ні (контрацептивна ментальність і абортивна індустрія).
Вирішувати кому можна скоротити життя з огляду на старість чи хворобу (евтаназія).
Вирішувати….
Raymond ,,Ray” Kurzweil, американський футуролог твердить, що в найближчому часі штучний інтелект буде настільки розвинений, що дасть людині можливість жити вічно: У нашій крові кружлятимуть мільярди наноботів, які будуть руйнувати патогени, виправляти помилки ДНК, очищувати кров від токсинів і виконувати безліч інших завдань, щоб покращити наше фізичне самопочуття. В результаті ми будемо жити не старіючи.
Якою є відповідь Бога на спробу людини вийти з меж людської природи? Бог сам стає людиною, щоб бути з людиною, щоб явити Себе і щоб явити людині саму людину.
Святий папа Йоан Павло ІІ в енцикліці Redemptor hominis, посилаючись на Конституцію Gaudium et spes, повчає:
Таїнство людини роз’яснюється лише в таїнстві Втіленого Слова.
Бо Адам, перший чоловік, є прообразом отого майбутнього (Рм 5,14), тобто Христа Господа. Христос є новим Адамом, який власне об’являє таїнство Отця і своєї любові, і навіть в усій повноті відкриває людині саму людину, ознайомлюючи її зі своїм найвищим покликанням (…) Бо своїм воплоченням сам же Син Божий, до певної міри, з’єднався з кожною людиною. Він працював людськими руками, думав як людина, діяв людською волею, любив людським серцем. Він народився з Діви Марії, дійсно став одним з нас, ,,в усьому подібний до нас, крім гріха“.
В Таємниці Втілення, в Ісусі Христі, Богочоловіку, ми бачимо парадигму для всього нашого життя: межі наших постав і наших рішень, наших вчинків і наших виборів. В Його людському обличчі ми бачимо Обличчя Отця, що на небі.
