15 січня 2020 року на 95-му році життя помер Крістофер Толкін – третій і молодший син знаменитого автора «Володаря Перснів». Письменник, лінгвіст, професор Оксфордського університету, Крістофер практично повністю повторив професійний шлях батька, з яким завжди зберігав найтепліші стосунки. Він радив, редагував і всіляко допомагав Джону Толкіну в створенні його головного літературного твору, а після смерті батька доопрацьовував його чернетки.
Друга світова війна розлучила їх: молодший Толкін став пілотом в Королівських військово-повітряних силах Великобританії – але спілкування не перервалося. Редакція Фоми підготувала 10 цитат Джона Р. Р. Толкіна військового часу до Крістофера, в яких відбилася батьківська мудрість, любов і турбота про сина, який все життя був його другом, колегою і співавтором.
***********
Передбачається, що ми досягли тієї стадії цивілізованості, на якій допустимо стратити злочинця, але немає потреби зловтішатися або вішати поруч його дружину і дитину під регіт натовпу орків. Знищення Німеччини навіть сто разів заслужене, одна з кошмарних світових катастроф. Ну що ж, ми з тобою безсилі що-небудь вдіяти. Такою є і повинна бути міра провини, по справедливості приписувана будь-якому громадянину країни, який не є при цьому членом її уряду. Ну що ж, перша Війна Машин, схоже, наближається до свого кінцевого, незавершеного етапу. В результаті, на жаль, все збідніли, осиротіли або стали каліками, а мільйони загинули, а перемогли Машини. А оскільки слуги Машин стають привілейованим класом, Машини здобудуть непомірно велику владу. Який же буде їхній наступний крок?
№96 До Крістоферу Толкіну 30 січня 1945
*********
Всього тобі доброго, дорогий мій синку. У темну пору ми народилися, у невідповідний (для нас з тобою) час. Втіха одна: в іншому випадку ми так і не дізналися б і не полюбили б так сильно все те, що насправді любимо. Здається мені, тільки риба, вийнята з води, має хоч якесь уявлення про те, що таке вода.
№52 З листа до Крістоферу Толкіну 29 листопада 1943
*********
Пам’ятай про свого ангела-хранителя. Ні, не в образі пухленької дамочки з лебединими крилами! Але ось, принаймні такі мої уявлення і відчуття, як душі, наділеної свободою волі. Ми поставлені так, щоб дивитися в обличчя (або бути в змозі подивитися в обличчя) Господу. Однак Господь знаходиться у тому числі у нас за спиною, підтримуючи і живлячи, як істот створених. Ось цей яскравий осередок сили, ця точка дотику з рятувальним тросом, цією духовною пуповиною – це і є наш Ангел, що дивиться одночасно в обидва боки – на Господа, що є позаду нас, в напрямку, нам недоступному, і на нас. Але, звичайно ж, не втомлюйся дивитися і на Господа. Якщо в годину негараздів не можеш знайти внутрішнього миру, а це дано настільки небагатьом (мені менше інших), не забувай, що це прагнення – не марнославство, але конкретна дія.
№54 З листа до Крістоферу Толкіну 8 січня 1944
*********
Для хороших проповідей необхідне мистецтво, чесність і знання. Справжнім проповідям потрібна якась особлива благодать, що меж мистецтва не переступає, але приходить немов з натхнення; воістину часом здається, що Дух Святий веде мовлення людськими устами, наділяючи проповідника і мистецтвом, і чеснотою, і розумінням, яких йому бракує; проте такі випадки нечасті.
№63 До Крістоферу Толкіну 24 квітня 1944
*********
Я дуже радий, що третя порція «Перснів» вже прибула і тобі сподобалася; хоча, здається, ще більше посилила твою тугу за домом. Ось різниця між літературою і реальністю: будь-який, хто опинився на сходах КірітУнґол насправді, негайно захотів би перенестися в будь-який інший куточок світу, крім горезвісного Мордора. Але якщо література нас хоч чогось вчить, то ось чого: є в нас якась одвічна складова, вільна від турбот і страху, яка в силах дивитися на ті явища, що в житті ми називаємо злом.
№94 До Крістоферу Толкіну 28 грудня 1944
*********
Сьогоднішні новини про «атомні бомби» є настільки жахливими, що просто кров холоне в жилах. Що за безумці ці схиблені фізики: погодитися виконувати подібну роботу у військових цілях, тобто холоднокровно розробляти знищення світу! Ці вибухові речовини в руках людей, в той час як їхній моральний та інтелектуальний рівень падає, – все одно що роздати пістолети всім мешканцям в’язниці, а потім говорити, що ви сподіваєтеся тим самим «забезпечити мир». Але, напевно, дещо хорошого з цього може вийти, якщо тільки газетні реляції не грішать надмірним запалом: Японії доведеться капітулювати. Що ж, всі ми в Господніх руках. Ось тільки на будівельників Вавилонської вежі Він дивиться не те щоб прихильно!
№102 З листа до Крістоферу Толкіну 9 серпня 1945
*********
Ми відмінно знаємо, що Гітлер – вульгарний, неосвічений хам, на додачу до інших своїх недоліків, але при цьому в світі повнісінько інших хамів, які по-німецьки не говорять і які в подібних обставинах продемонстрували б більшість гітлерівських характеристик. Ось в місцевій газеті була ґрунтовна стаття, яка всерйоз закликала до послідовного знищення всієї німецької нації: мовляв, після військової перемоги інший образ дій просто немислимий; тому що німці не бачать різниці між добром і злом! (А як щодо автора?) Німці настільки ж мають право оголошувати поляків і євреїв, що підлягають знищенню, паразитами і недолюдьми, наскільки і ми знищувати німецьку націю. Не можна боротися з Ворогом за допомогою його ж Персня, не перетворюючись у Ворога; але, на жаль, мудрість Гандальфа, схоже, давним-давно пішла разом з ним на Істинний Захід …
№81 До Крістоферу Толкіну 23-25 вересня 1944
*********
Однак завжди є надія, що для нас все складеться щасливо, навіть в цьому дочасному світі з ласки Божої. І хоча нам необхідні вся наша вроджена людська хоробрість і мужність, і вся сила нашої віри, щоб вистояти перед обличчям зла, все одно нам дано молитися і сподіватися. Для мене це так. А ти став для мене настільки дорогоцінним даром в пору горя і душевних мук; і твоя любов, що відкрилася мені майже відразу, як ти з’явився на світ, напророкувала мені, немов вголос, на словах, що мені судилося вічно втішатися впевненістю: так буде завжди.
№64 До Крістоферу Толкіну 30 квітня 1944
