У мадридському музеї Прадо, в одному із залів, скромно в куточку висить портрет молодого монаха. Дивно сучасне обличчя.
Років п’ять-шість тому, розглядаючи роботи Ель Греко, я звернув увагу на цей портрет і захотів дізнатися, хто ж цей молодий чоловік.
Ним виявився учень Ель Греко, художник, чернець з ордену тринітаріїв або домініканців. Картина так і називається “Портрет домініканця або тринітарія
Хто такі тринітарії?
Став рити далі і виявилося, що це католицький жебракуючий чернечий орден, заснований у 1198 році для викупу християн з мусульманського полону. Девізом ордену стала фраза Gloria Tibi Trinitas et captivis libertas (Слава Тобі Трійця, а полоненим – свобода).
Цих ченців народ прозвав “братами ослів” або “ослиним орденом”, оскільки їм було заборонено їздити на конях (бачили, звичайно, зображення ченця на віслюку).
Тринітаріям заборонялося їсти м’ясо і рибу і володіти будь-якою власністю. Виконуючи свою основну задачу, за 437 років орден викупив з мусульманського полону 30732 невільника. Засоби для викупу тринітарії, головним чином, добували збором милостині. Непоодинокими були випадки, коли тринітарії віддавали себе самих в рабство за звільнення бранців.
І ось найцікавіше: в 1580 році вони викупили з алжирського полону Сервантеса, після чого той повернувся в Іспанію і написав “Дон Кіхот”. Виходить, що читаючи “Дон Кіхот” ми зобов’язані цим монахам-тринітаріям.
Ось така ниточка простяглася від Ель Греко до Сервантеса.
