ВІД МЕЖ ПОМСТИ ДО МЕЖ ЛЮБОВІ…
Лев 19, 1-2. 17-18; Пс 103 (102); 1 Кор 3, 16-23; Мт 5, 38 – 48
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Ви чули, що було сказано: “Око за око і зуб за зуб”. А Я кажу вам: не противтеся злому; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу. А тому, хто хоче з тобою судитися і забрати в тебе одяг, віддай йому й хітон. Якщо хто примушуватиме тебе пройти одну милю, йди з ним дві. Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. Ви чули, що було сказано: «Любитимеш ближнього свого і ненавидітимеш свого ворога». А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів і моліться за тих, які переслідують вас, щоби бути вам синами вашого Отця, Того, хто на небесах, який своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли полюбите тих, хто вас любить, то яку нагороду маєте? Хіба не те саме й митники роблять? Коли привітаєте виключно ваших братів, то що особливого зробите? Чи не так і язичники роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий».
Той самий Бог, що сказав “Око за око і зуб за зуб”, заповів любити ворогів і молитися за тих, які переслідують вас! Як це можливо, щоб ці, суперечливі на перший погляд норми, походили від одного Бога? Думаю, що суперечність є лише в нашому мисленні. Признаймося, що ми думаємо, або як ми розуміємо слова: око за око, зуб за зуб… Думаю, що більшість розуміє таким чином: за одне вибите око потрібно вибити око, а за вибитий зуб, потрібно вибити зуб. В це речення ми вставляємо слово «потрібно». Наперед прошу вибачення у тих читачів, які досконало і зріло розуміють цю заповідь. Цікаво, а яке слово мав на увазі Господь?
Отож слова “Око за око і зуб за зуб” є словами, які мають на меті обмежити людську помсту, яка в давнину часто була неадекватна до кривди.
Іншими словами за один зуб вибивали щелепу… А тут на тобі: за зуб лише ОДИН зуб))) і за око лише око. Старозавітнє право помсти застерігало, щоб помста не виходила поза певні межі, щоб не мститися більш, ніж сподіяно кривду. Помста виражається виразом “покед авон“, що дослівно означає підрахунок. Сучасне єврейське слово пакід – службовець також походить від цього кореня. Тобто біблійне розуміння помсти включає в себе ідею рахуватися з чимось, відплачувати, компенсувати, винагороджувати, повертати, виховувати. Найбільш різке слово на означення помсти накам означає також заслужити на кару, тобто натуральні наслідки справедивости (пор. Іов 34, 10 – 11).
Але в цьому нам теж важко віднайтися: Невже так важко було пробачити і не відповідати злом за зло. Щоб відповісти на це запитання, пригадаймо собі, як ми реагуємо, коли хтось повівся з нами несправедливо?! В таких випадках на сцену нашої особистості виходить «старий Адам», який живе в одному напрямку – «для себе самого».
Людство потребувало когось, хто покаже, що це значить не відповідати злом за зло і любити своїх ворогів. І отой хтось, Новий Адам, Ісус Христос, прийшов і показав цю поставу в своїй особі: А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів і моліться за тих, які переслідують вас, щоби бути вам синами вашого Отця. Для біблійного семіта слова А Я кажу вам – це не лише гучна претензія в урочистій формі. Ці слова можна виразити як А Я роблю, Я чиню. В біблійній ментальності слово = факт. Ісус возлюбив нас, коли ми були грішниками – повчає св. Павло. В ситуації, коли ми були ворогами Бога, противилися його волі, Він нас полюбив і віддав за нас своє життя.
Як тепер розуміти ці слова, а навіть заповідь любові ворогів? Чи це Господній мандат на абсолютну толерантність?
Влучно на це запитання відповість св. Йоан Павло ІІ Великий: „Християнське пробачення не означає звичайного толерування, є чимось більшим. Не є тотожне забуванню зла, і також – що ще гірше – запереченням зла. Бог не пробачає зла, лише пробачає людину і вчить нас відрізняти злий вчинок, який сам в собі заслуговує на осуд, від людини, яка отой вчинок вчинила, якій Бог дає можливість змінитися. В той час, коли людина схильна поставити знак дорівнює між грішником і гріхом, закриваючи перед ним усякий шлях виходу, Небесний Отець послав у світ свого Сина, щоб для усіх відкрити шлях спасіння. Тією дорогою є Христос: помираючи на хресті, відкупив нас з наших гріхів. Людям усіх часів Ісус повторює: Я Тебе не засуджую, іди і більше не гріши. (por. Йн 8, 11) (Йоан Павло ІІ, Ангел Господній, 29 березня 1998).
Бути сином Отця, що на небі – це бути уподібненим до Його Єдинородного Сина, бути як Ісус. А бути, як Ісус – це любити ворогів, любити тих, які Тебе переслідують. Саме таким є характер християнина. Інколи ми гадаємо, що цих людей які переслідують потрібно шукати серед атеїстичних кіл, або сект, однак тим, хто Тебе переслідує може бути близька Тобі особа, хтось, хто обмежує Твою свободу, не дає тобі робити те, що ти хочеш.
Можеш тут зупинитися і подумати про декількох осіб зі свого оточення, про яких Тобі часом не хочеться думати: про свого чоловіка, який постійно вимагає і не звертає на Тебе увагу вже довший час, про свою дружину, яка постійно маніпулює, про збунтованих дітей, про свого шефа в праці, який несправедливо Тебе трактує і сміється з Твого християнства, про Твою свекруху, яка всюди втручається і вказує як Ти маєш дбати про її синочка, про випадкового чоловіка, який образливо до Тебе поставився у метро, до свого сусіда, який постійно розпаює конфлікти і заздрить Твоєму благополуччю.
Ісус не просить Тебе їх зносити (хоча може ця постава теж бути присутня), Господь просить їх любити! Якою є межа любові. Св. Йоан від Хреста дасть просту відповідь, що в Ісусі Христі межі любові – це любов без меж.
о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні
