Недільне Євангеліє. Біблійний коментар о. Романа Лаби. Сліпий.

1 Сам 16, 1б. 6-7. 10-13аб; Пс 23 (22); Еф 5, 8-14 Йн 9, 1-41

Того часу Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження. І Його учні запитали Його, кажу­чи: «Равві, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?» Ісус відповів: «Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. Поки Я є у світі, Я – світло для сві­ту!» Сказавши це, Він плюнув на зем­лю, зробив грязь зі слини й помазав нею очі сліпому, і сказав йому: «Піди вмийся в ку­пальні Силоам!» – що у пере­кла­ді означає Посланий. Отже, він пішов, умився і прийшов зря­чим. Сусіди ж і ті, котрі бачили його рані­ше, як він був жебраком, казали: «Хіба це не той, хто сидів і жебрав?» Деякі говорили: «Це він!»; інші говорили: «Та ж ні, лише подібний до нього!» Він же казав: «Це я!» Тоді випитували в нього: «Як же тобі відкрилися очі?» Він відповів: «Чоловік, котрого звуть Ісус, зробив грязь і пома­зав мої очі та сказав мені: “Іди в Силоам і вмийся”. Тож я пішов, умився і прозрів». І запитали в нього: «Де Він?» Той ка­же: «Я не знаю». Тож повели того, який був колись слі­пий, до фарисеїв. А того дня, коли Ісус зробив грязь й відкрив йому очі, була су­бота. Знову запитували його тепер фари­сеї, як він прозрів. Він сказав їм: « Грязь поклав мені на очі, я вмив­ся і бачу». Тож деякі з фарисеїв говорили: «Ця людина не є від Бога, бо не до­три­му­ється суботи». Інші ж казали: «Як може грішна людина робити такі чу­деса?» І виник між ними поділ. Знову кажуть сліпому: «Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі?» Він же сказав: «Це Пророк!» Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж по­ки не покликали батьків того, хто про­зрів, і не запитали їх, говорячи: «Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить?» У відповідь його батьки ска­за­ли: «Знаємо, що він – наш син і що народився сліпий, а як це він тепер бачить, – не зна­є­мо, або хто відкрив йому очі, – ми не знаємо. Він дорослий, його й за­питайте; нехай говорить сам за себе!» Таке сказали його батьки, оскільки бо­ялися юдеїв; адже юдеї вже змо­ви­ли­ся, що коли хто визнає Його за Хри­ста, – то буде відлучений він від синагоги. Ось чому його батьки сказали: «Він дорослий, його й за­пи­тайте». Отже, вдруге покликали чоло­віка, який був сліпий, і сказали йому: «Віддай славу Богові! Ми знаємо, що той чоловік грішний!» У відповідь він сказав: «Чи Він грішний, – я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!» А вони йому кажуть: «Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі?» Він відповів їм: «Я вам уже ска­зав, та ви не дослухались. Що ще хо­чете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями?» І зневажили його і сказали: «Це ти отого учень, а ми – учні Мойсея. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог, а оцей – ми не знаємо звідки Він!» Чоловік сказав їм у відповідь: «Це і є дивне, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі! Ми знаємо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. Відвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто наро­див­ся сліпим. Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого!» А вони йому у відповідь ска­за­ли: «Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас вчиш?» І вигнали його геть. Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав йому: «Чи віриш ти в Сина Люд­сь­кого?» Той у відповідь сказав: «А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?» Ісус сказав йому: «І ти Його ба­чив, оце Він говорить з тобою». Він же сказав: «Вірю, Господи!» – і вклонився Йому. А Ісус сказав: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі щоб ставали сліпими!» Почули це деякі фарисеї, які бу­ли з Ним, і сказали Йому: «Невже й ми сліпі?» Відповів їм Ісус: «Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ж ви ка­же­те, що бачите, тож гріх ваш за­ли­шається».

Важко собі уявити світ сліпонародженого чоловіка. Як він собі представляє навколишнє середовище. Адже він позбавлений найважливішого чуття – людського зору, чуття завдяки якому більшість людей бачать і сприймають все, що існує. Можливо слух, нюх, дотик і смак дали йому якесь уявлення, але яке?.. Що може розповісти сліпий про яблуко? Мабуть те, що це якась куля, яка має добрий смак. А що така людини може сказати про слона? Одна із індійський притч  розповідає, як чотирьох сліпих привели до слона. Один вхопився хобота і сказав, що слон – це великий шланг, інший, що вхопив слона за ногу, сказав, що слон це велика колона, а ще інший був переконаний, що слон – це одне велике вухо.
Ці обмеження в сприйнятті світу можуть мати і духовний характер. Людина внаслідок первородного гріха є «духовно сліпою від народження». Тому наше сприйняття світу без світла віри є духовно обмеженим – дуже часто ми сприймаємо лише частково якесь явище чи подію і не бачимо дальшого його сенсу: не бачимо сенсу в сімейних труднощах, не бачимо в іншій особі Божого образу.

Уявімо сліпого, який щодня просить милостиню при брамах Єрусалимського храму. Його день виглядає досить нудноватим: один і той самий галас, шум, брязкіт монет перед очима, які не бачать, час від часу можна почути якесь добре слово або співчуття, які вже так набридлию. Кожний наступний день не відрізняється від попереднього – постійно одне і те саме. Життя сліпого мало одну мету – ВИЖИТИ. Справа в тому, що й життя багатьох з нас має подібний ритм. Кожний наступний день не відрізняється від попереднього – постійно одне і те ж саме: одні і ті самі незадоволенні обличчя, одні і ті ж самі вимагання, які ніхто неспроможний виконати, одні і ті ж самі гріхи, і мало хто вірить, що все це може змінитися.
Але був такий день в житті сліпого, який різко змінив його життя, хоча спочатку він також не відрізнявся від попередніх. В його житті з’явився Ісус. Того дня наш сліпий, як звичайно пішов просити милостиню до брам Єрусалимського храму. Так сидячи і просячи милостиню, Він почув дивну проповідь: Я світло світу.

Що таке світло, сліпий знав тільки зі слів інших людей, Він ніколи не бачив світла. Більш того, сліпий не міг скористатися іншими органами чуття, щоби пізнати світло: не міг доторкнутись до світла, потримати його у власних руках, не міг спробувати його на смак, і навіть почути… Для нього проповідь Ісуса була як лекція про древньокитайську технологію виготовлення паперу для пересічного підлітка зі смартфоном в руках. А коли проповідник наблизився до нього і сплюнув на землю (цей звук сліпий запам’ятав, бо так багато хто чинив, проходячи повз, адже будь-яка хвороба, в тому числі сліпота, вказувала на безліч гріхівхворої людини), то сліпий взагалі вже не знав чого чекати.
Ісус сплюнув на землю і споготовив глей, яким почав мастити сліпому очі. Грязюка на очах і слова “Йди вимийся” спершу виглядали, як злісний жарт.

Спробуймо побачити в жесті Ісуса певний пророчий знак. Слина в Біблії означає Слово Боже, тому що походить з уст Божих. Порох земний є образом марноти і безсенсу людського існування. Саме Слово Боже є першим світлом на людське життя. Сліпий від народження мало зрозумів з того, що говорив Ісус, однак зрозумів, що потрібно вмитися. Побачити або навіть відчути марноту власного життя, якщо в Ньому немає Бога, перший крок до прозріння. Побачити власне болото – перший крок, щоб взагалі почати бачити.
Земля на єврейській мові адама – власне від цього слова походить ім’я Адам. Шостого дня Творець взяв шмат такого ґрунту адама і зліпив Адама. Ісус, який місить глей своїм жестом заповідає відновлення Адама, – нове творіння, яке стає можливим завдяки Слову Божому і Купелі Відродження (хрещення), занурення в пасхальну Тайну нашого Спасителя.
Сліпий не відразу прозрів, коли Господь помазав йому очі глеєм. Можливо відчув себе навіть трохи ображеним і відкинутим. Можливо йшов до Силоаму вмитися, тому що йому було неприємно ходити з брудним обличчям. Від єрусалимського храму до Силоаму близько 2 кілометрів. Сліпий йшов 2 кілометри в темряві, однак уже із задатком  зцілення, яке отримав в словах Ісуса. Така мандрівка є мандрівкою віри. Коли ти отримуєш Слово, але ще певний час не бачиш його звершення, його здійснення. Таку мандрівку мав у своєму житті Авраам: коли він отримав Слово-обітницю, то мав 75 років. Коли ж народився Ісаак, Авраам мав 100 років. Протягом 25 років Авраам мандрував у вірі, йшов до звершення обітниці. Подібний шлях проходив Давид. Він був молодим хлопцем, коли отримав помазання на царя. Однак пройшов не один рік, коли Він сів на троні Ізраїля.
Можливо відчуваєш себе зараз подібно як вони, як Авраам, як Давид, як сліпий з-під єрусалимського храму. Чуєш слово про якесь нове життя і навіть погано собі це уявляєш, як сліпий, який ніколи не бачив кольорів. Тебе також чекає мандрівка до Силоаму (посланий) з глеєм на очах. Цей глей на очах – є смиренним пізнаванням правди про себе з допомогою Божого Слова.

Лаба Роман

о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні