Батьки продумують, як за таких умов змогти і працювати, і забезпечити хоча б мінімальний порядок. Ще ж треба й організувати дозвілля для дітей, які в 4-х стінах можуть “лізти на голову”. А якщо цих діток четверо, то без плану та розпорядку не обійтися. Такі реалії стимулювали одну добре знайому мені багатодітну сім’ю створити систему заохочень для своїх малюків, яку застосовують уже більше трьох тижнів. Далі розповідає мама чотирьох маленьких дітей Таня Прокопчук.
Як усе починалося?
“Першопричиною створення такої системи було перебування дітей вдома на канікулах. Їм було нудно, не мали жодної мотивації хоч щось робити, на будь-яке прохання відповідали: “а чого я?”. Постала проблема, щоб постійно придумувати для них, чим зайнятися…
Через це в нас із чоловіком виникла ідея створити систему для організації їхнього часу та енергії. Все достатньо просто: ідея полягає у можливості «заробляти» та «витрачати» бали. Ми виходили з інтересів своїх дітей: що би їм було цікаво та що було би корисно. Варіанти заохочень доволі стандартні: найпростіше – погратися на планшеті, чи отримати солодощі, або поміняти зароблені бали на гроші та піти собі щось купити. А найбільше наших дітей зацікавив похід у басейн чи на піцу, і для цього їм треба було добре потрудитися.
Зараз ми доопрацьовуємо наш механізм, оскільки потрібно дочекатися закінчення карантину, щоби вони могли матеріалізувати свої бонуси. Нині потрібно придумати якийсь проміжний моментик – щось цікаве для них в умовах ізоляції.
Система полягає в тому, що вони виконують якусь домашню роботу – оце мені дуже допомогло – наприклад, 20 хв подивитися за меншим малюком, допомогти щось по господарству: начистити овочі для супу, прибрати зі столу, позамітати, зібрати іграшки тощо. І такий підхід працює в двох напрямках: з одного боку, полегшує мені роботу, з іншого – це певним чином тренує дітей робити якісь маленькі доручення та доводити їх до автоматизму, випрацьовувати звичку робити якісь маленькі речі без нарікань. Так само і прогулянка, і відпочинок вдень (якщо посплять або полежать годинку), застеляння ліжка, зарядка. Уроки теж туди входять: вчити англійську, вірш напам’ять…
Користі мільйон, а мамі – вільна хвилька
Ще в нас є цікавий пунктик: навчити чогось малюків – 3-річного Ілюшку (а це найскладніший варіант), і Матвія, якому 1 рік.
Зацікавити старших навчати менших – справді стратегічний крок. Усі зайняті, користі мільйон, а мамі вільна хвилька (ну, як вільна, справ теж мільйон, але хоча би без безперервного мамкання ;). 3-річку вчать рахувати, англійською називати кольори, тварин, фрукти/овочі; займаються по розвивальних книжках (логічні завдання, орієнтування у різних ситуаціях). Однорічного братика «тренують» казати, скільки йому років, показувати частини тіла і традиційні дитячі «сорока-ворона», «кую-кую чобіток». Вони дуже люблять гратися у «садочок», але настрій – то штука така, що не завжди у всіх на одній хвилі.
Таким чином діти проводять час одне з одним, займають малюків і самі вправляються. Це великий бонус для мене, бо проблема дітей у сім’ях в тому, що їм важко взаємодіяти одне з одним, коли різні характери, настрої, відчуття любові, яку вони міряють татовими й маминими вчинками. А так, окрім розвивальної користі, це ще значно зближує їх.
Ще хороший момент – вони вчаться розпоряджатися тим, що в них є. Це як проекція на доросле життя: коли ти щось заробляєш і думаєш, на що це використати. Христина в нас найстарша та найсвідоміша в цьому. І вона дуже цілеспрямована, спочатку хотіла свої бали використати для басейну. Потім доня назбирала і на басейн, і на піцу, і більше. І вже згодом вона почала просити планшет, на відміну від менших, які щодня просять дивитися. Принаймні, наш план дав змогу нам трохи обмежити їх у користуванні ґаджетами. Тому, якщо раніше діти ходили в нас клянчили, то зараз знають, що за це потрібно віддавати бали. Це не значить, що ми не дозволяємо їм інколи подивитися мультики, хоча вже значно рідше. Наша система допомогла якось трохи покласти цьому край.
Список запропонованих завдань для дітей було створено швидкоруч. Те, що корисно для них, неважке у виконанні. Наприклад, піти погуляти – корисно та можуть отримати фан. Над дечим треба більше потрудитися – то й винагорода відповідна.
Діють і «штрафні санкції» – за сварки, махінації з записами і порушення правил – бали мінусуємо. Якщо бачимо, що стараються-працюють – додаємо бонусні.
В нас є величезне благословіння в тому, що ми живемо поза містом у приватному секторі, можемо гуляти в своєму дворі. Діти катаються на роликах, пені-борді, я біля них заспокоююся внутрішньо. Якось дві години гуляли – все ідеально було, всім весело, а прийшли додому – почалося як зазвичай: щось не так в одного, іншого, щось не поділили. Тому свіже повітря та активності надворі – теж значний ресурс.
Поганий план – краще ніж ніж жодного, або за ідеальний, але не зроблений, бо не дійшли руки.
Взагалі, як ми з тобою говорили, потрібно створювати план того, що варто зробити вдень. Поганий план – краще ніж ніж жодного, і кращий ніж ідеальний, але не втілений, бо не дійшли руки. У нас – це бальна система, коли вони щодня мають зробити та відмітити. Ще плюс для нас у тому, що вони відмічають одна одній, щоб не наставити тільки собі плюсів, не намахлювати. І таким чином дівчата вчаться взаємодіяти та домовлятися.
У мене зараз спрощення всього. Якщо, наприклад, раніше я вела уроки англійської, то нещодавно сприяли обставини припинити їх. Але я рада, якщо чесно, тому що на разі, будучи вдома, збільшується кількість конфліктів у дітей. Бог звертає мою увагу, що вони потребують любові, уваги та захищеності, бо, мабуть, усі довкола такою ситуацією збентежені. Ми в сім’ї намагаємося зберігати спокій, не піддаватися цій паніці. Але все одно діти бачать, що уклад життя трохи змінився, і тому, я думаю, в них є якась внутрішня тривога. Через те багато помічаю поведінки дещо агресивної, конфліктної, або такої, що виходить за певні межі. Діткам потрібна спокійна та врівноважена мама. У нас карантин, але тато наш працює в звичному режимі й мені не вистачає додаткових рук, щоб зайняти їх. Тому доводиться планувати часто простіше меню, дівчат залучати.
Кожен із дітей потребує особистої уваги. Зараз це загострена потреба. І для мене особливо відчутна. Біда в тому, що часто часу окремо для кожного не вистачає. Але інколи звичайні обіймашки, поцілунок, якесь підбадьорення чи «я тебе люблю» творять чудеса. Особливо, якщо це відповідь на бешкети.
Момент особисто для мам. Вчуся вмикати режим «розвантаження і відпочинок» кожного разу, коли дітей немає поруч (сплять/зайняті чимось іншим/фоново граються і мене не «смикають»). Я навіть можу продовжувати у цей час щось робити, але ловлю ці моменти, щоб емоційно «видихнути», помолитись і просто НАСОЛОДИТИСЬ спокоєм. Хай на 3 хвилини”.
Досвід та ідеї, якими поділилася ця сім’я, можуть стати комусь у нагоді, чи змотивують вас розказати нам, як проводите час на карантині зі своєю сім’єю ви. Пишіть нам у коментарях.
