Про сучасну віру і світ очима Варавви. Цикл роздумів від імені різних біблійних героїв.
Кожен християнин незалежно від конфесії має дивитися на світ через призму навчання Христа, проте зазвичай ми підміняємо це точкою зору одного з персонажів Євангелії, яка нам найбільше пасує. Це стосується і ставлення до гомосексуалізму та ЛГБТ в цілому. Отож пропоную цикл роздумів про сучасну віру і світ через призму різних біблійних постатей.
Євангеліє від Варавви
За традицією повне ім’я Варрави звучить Ісус Бар Авва, тобто Ісус Син Отця. Він був одним з членів радикальної єврейської групи зеллотів (ревнителів), яка ставила за мету будь-якими засобами звільнити Ізраїль від римських завойовників. Саме за вбивство одного з легіонерів і був засуджений Варрава до хресної смерті. Для багатьох він був одним з патріотичних героїв, які з іменем Бога на устах бажали смерті ворогам. Тому проповідь Ісуса про любов до своїх неприятелів та не протистояння злу він вважав ознакою слабкості, а навіть і зрадою ідеалам боротьби за незалежність та майбутню славу Ізраїля. Такі ідеї, на його думку, лише присипляли прагнення євреїв до свободи і йшли на руку окупантам. Лише силою можна досягнути бажаної цілі, і не важливо скільки крові для цього має пролитися, і які методи будуть застосовані. Адже і жертвою Варавви за однією версією став нічим не винний молодий солдат, який тільки поступив на службу у Палестину. Але це не турбувало Варавву, адже один раз примірявши одяг римського воїна незалежно від його минулого та мотивів будь-хто ставав ворогом Обраного Народу і був гідний смерті.
І як тут історію Варрави співвідносити до ЛГБТ і гендерного руху? Адже і у нашій країні останнім часом стали відомими факти побиття транссексуала у Житомирі чи дівчини-лесбійки у Харкові. Завжди існуватимуть радикальні групи, які готові бити і знущатися над сексуальними меншинами в ім’я своєї справедливості та навіть на захист християнського вчення. Вони вважають, що єдиний спосіб боротися зі злом – це фізично винищити всіх, хто його чинить, щоб воно не змогло поширюватися. А всі, хто закликають побачити у «збоченцях» людей чи їм допомагати видаються слабкими в очах духовних синів Варавви або навіть «засланими козачками», колабораціоністами з гендеристськими установками, які мають на меті зруйнувати із середини рух за сімейні та традиційні цінностей. Парадокс у тому, що шукаючи проблеми та зло у світі, вони не помічають його у собі та самі стають частиною цього несправедливого укладу. Борючись з драконом та використовуючи його методи, ми підсвідомо перетворюємося самі на нього і своєю справедливістю спалюємо все навкруги. Хоча нам здається, що виконуємо роль месії і продовжуємо справу батьків на захист святих і дорогих нашому серцю ідеалів.
Тому для християн завжди буде актуальним вибір між Ісусом, що зветься Сином Божим, і Варравою, сином Отця. Між тим, що Боже, по-людськи нелогічне, на позір слабке і тим, чого навчили і залишили нам батьки: треба всього досягати своїми руками, і якщо нас б’ють і переслідують, то треба так відповісти, щоб ворог не засумнівався, що ми теж сильні. Єдиний шлях досягнути миру – це розпочати війну, а все інше про любов до ворогів – це бабські байки, які не допоможуть вижити у цьому жорстокому і несправедливому світі. І можливо так само думали ті, хто борячись зі збоченцями, самі їх ґвалтували.. Втім і для когось вони теж будуть героями. Питання лише у тому, кого ми, християни, виберемо для себе…
Далі буде…
