Серед німецьких єпископів зростає суперечка щодо належного проходження «синодального шляху», процесу реформ, розпочатого у грудні 2019 року в межах Церкви в Німеччині. Єпископ-помічник Кельна Домінік Швадерлапп покинув форум про сексуальну мораль, заявивши, цей форум більше не тримається на вченні Церкви. Тим часом глава єпископату, єпископ Георг Батцінг, заявив, що рішення німецького “Синодального шляху” мають бути реалізовані на європейському синоді в Римі.
В інтерв’ю двотижневику Publik-Forum єпископ Батцінг сказав, що в Церкві тема жіночого священства була закрита декількома папами, “проте це не може означати, що ми не повинні говорити про жіночу хіротонію”. На його думку, аргументи проти жінок-священнослужителів більше не приймаються вірними, а тому дослідження німецького «синодального шляху» слід використовувати і передавати синоду в Римі. Єпископ Батцінг також висловився за те, щоб дозволити некатоликам приймати Святе Причастя. На його думку, “християни можуть приймати Святая Святих Церкви на основі добрих аргументів і за власним рішенням щодо участі в Євхаристії , тому що вже є багато згоди в сенсі того, у що ми віримо і святкуємо”. Голова німецького єпископату додав, що існує потреба у прийнятті церквою людей, які живуть у несакраментальних та гомосексуальних стосунках.
Тим часом єпископ-помічник Кельна Домінік Швадерлапп заявив в інтерв’ю газеті “Die Tagespost”, що покидає форум Синодальної дороги щодо сексуальної моралі, оскільки є “велика суперечка з ключових питань”.
“Якщо основи будинку побудовані на піску, я не можу продовжувати будувати його”, – сказав він, нагадавши, що у вченні Церкви сексуальний акт полягає в тому, щоб передавати життя і будувати любов подружжя. Тим часом синодний форум проголосував робочим документом, який розповідає про багато рівнозначних цінностей статевого акту, включаючи бажання та особистість. За словами кельнського єпископа, це відкриває шлях до виправдання таких практик, як контрацептиви, штучне запліднення чи гомосексуальні дії, відсторонені від передачі життя. Єпископ Швадерлапп зазначив, що таким чином «синодальний шлях» відійшов від вчення, яке міститься в енцикліці Humanae Vita» Павла VI, і всього вчення Івана Павла ІІ.
Тим часом нинішні зміни у порядку денному “синодального шляху” були піддані критиці єпископа Регенсбурга Рудольфа Водерхольцера. У спеціальному листі до президії синоду він написав, що статути “синодного шляху” не передбачають ані регіональних конференцій, ані нової теми синоду, яка була б “досвідом Церкви в пандемічній кризі”. Кілька днів тому замість осіннього пленарного засідання президія «Синодальної дороги» оголосила про організацію менших регіональних конференцій у п’яти містах та запровадження нової теми дебатів. Через пандемічну кризу закінчення «синодальної дороги» було перенесено на початок 2022 року.
Редакція сайту звернулася до єпископа Радослава Змітровича, Голови Комісії у справах Родини при конференції Єпископату РКЦ, з проханням прокоментувати трвожну інформацію з Німеччини:
“Ми отримали дар бути християнами, католиками, членами Тіла Христа, яке є Церквою. З самого початку Церква зазнавала гонінь ззовні, а також внутрішньої боротьби. Християни завжди спокушалися “полегшити” прийняття Божественного Об’явлення новим тлумаченням, яке, однак, означало зміну: “вилучення або додавання примітки чи рядка”. Не раз в історії складалася ситуація, коли здавалося, що Церква зазнала остаточної поразки і не оговтається.
Сьогодні ми бачимо ті самі явища. Ми отримали привілей жити в Україні, яка зазнала радикального нападу на віру в епоху комунізму. Дні Церкви та віруючих, здавалося, вийшли. В одній із “п’ятирічок” комуністичної партії було оголошено, що останній віруючий зникне через п’ять років. Фактично комунізм зазнав поразки, а Церква та віра – відродження. Ми бачимо цю боротьбу і ці спокуси не тільки у нас, але і в інших країнах. Колись у США, Німеччині та Франції було багато молитов, щоб ми залишалися вірними. Сьогодні вони переживають дуже важкі часи. Церква в Німеччині, яка дала стільки святих, стільки людей Церкви, місіонерів і богословів, потребує нашої молитви. Молитва та вірність Євангелію – це наша відповідь, коли ми чуємо чи читаємо про боротьбу за вірність Об’явленню. “Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!” (1Кор 10;12) – це мудрість, яка супроводжує християн з самого початку.
