Дорогі у Христі Брати і Сестри!
В складному часі, коли на всьому світі, в тому числі і в Україні, панує пандемія коронавірусної інфекції, довелося нам відзначати День Незалежності. З одного боку ми дякуємо за вільність, а з іншого боку ми стурбовані майбутнім, з тривогою та невпевненістю задаємо собі питання про те, що принесуть нам найближчі місяці і як далі складатиметься доля нашої країни.
У цій тривозі пригадується Євангеліє та записані у ньому слова святого Апостола Петра: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова вічного життя!». Такою була відповідь на питання, яке Ісус задав учням під час випробування: «Невже й ви бажаєте відступитися?».
Для віруючого святого Петра, що говорив від імені всіх апостолів, перебування з Ісусом було єдиним шляхом, на якому вони не тільки знайшли сенс свого життя, але й віднайшли надію та впевненість у подоланні всіх труднощів.
Ми повторюємо ці слова разом зі святим Петром, схиляючись над долею України, яка святкує свій День Незалежності. Двадцять дев’ять років тому відкрився шлях до свободи. Саме тоді були встановлені кордони держави, підтверджені міжнародним співтовариством. Тоді здавалося, що територіальна цілісність і свобода вирішувати своє майбутнє стали гарантом і символом незалежності.
Сьогодні зі смутком все ще спостерігаємо, наскільки крихким є мир і територіальні межі. Неврегульований конфлікт на Сході України та анексія Криму надалі кидають тінь на це радісне свято. Розірвана єдність незалежної України триває, а розділене суспільство відчуває неспокій і тривогу, додатково підсилені триваючою епідемією.
Зважаючи на ці факти, День Незалежності має стати вигуком всього народу: «Господи, а до кого ж іти нам?». Зважаючи на ці факти, нам слід впасти на коліна і вигукнути: «Це ж у Тебе – слова вічного життя!». В світі, сповненому тривоги, віра повинна бути нашою запорукою та єдністю всіх. Саме віра повинна стати причиною надії.
Тому просимо вас, Брати і Сестри, щоб в День Незалежності України ми об’єдналися в молитві і просили про перемогу любові. Просили Бога про взаєморозуміння та турботу один про одного в цей непростий час, а для керуючих країною – про мудру та відповідальну турботу про суспільний порядок та безпеку, адже вони були обрані народом для служіння йому з повною відданістю. Молімося також про те, щоб і ми самі вміли працювати і жити на благо України.
Тому в дусі великої відповідальності взиваємо: «Боже, за заступництвом наших Святих і Блаженних, май милосердя для нашої Батьківщини. Нехай міццю Твоєї благодаті вона стане знаряддям шани та слави Твоєї величі. Надихай мудрістю правителів та державних діячів, єдністю та старанністю у виконанні обов’язків її громадян. Дай їй священиків наповнених Божим Духом. Зміцнюй в ній дух віри і моральних чеснот. Допоможи усунути суперництво та заздрість, будь-яку особисту чи колективну гординю. Нехай батьки та вчителі в Божому острасі виховують дітей та молодь. Нехай усі будуть охоплені духом жертовності та щедрості до Церкви та Вітчизни, духом взаємної доброти та прощення».
В усьому цьому нехай допомагає нам заступництво Богоматері, Допомоги Християн, та святого Йоана Павла ІІ, який закликав у Львові, щоб ми «жили самовіддано любов’ю до Бога та ближнього».
З усього серця благословляємо всіх Вас і єднаємося в молитві з усім народом: В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь
Львів, 22 серпня 2020 року
№ 38 / 2020
Конференція Єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Україні
