Парламент Квінсленда в Австралії прийняв закон, який зобов’язує священиків порушувати таємницю сповіді, якщо вони отримують інформацію про сексуальне насильство над дітьми під час таїнства примирення. Священик, який не виконав цього обов’язку, може бути ув’язнений на три роки.
“Сексуальні домагання по відношенню до дітей є жорстоким злочином, який завдає шкоди окремим людям, сім’ям і може завдати додаткової шкоди суспільству в цілому”, – йдеться у заяві, що обґрунтовує запровадження нових законів щодо боротьби із сексуальним насильством щодо неповнолітніх. Один із державних законів стосується таїнства сповіді. Відтепер таємниця сповіді не розповсюджується на випадки сексуального насильства по відношенню до дітей.
Католицька церква в Австралії поділяє думку законодавців щодо шкідливості сексуальних злочинів проти дітей, необхідності притягнення їх до відповідальності та суворого покарання, але не може погодитися розглядати таїнство примирення як джерело слідчої інформації. Все, що сказано під час сповіді, покривається абсолютною таємницею, яку священик зобов’язаний захищати будь-якою ціною, також ціною свого життя. Під час сповіді сповідник виступає не як приватна особа, яка отримує інформацію, а потім може бути її передачем, а є священиком, який служить від імені Бога, – нагадує австралійська церква. Незважаючи на те, що священик зобов’язаний дотримуватися суворої таємниці у сповідальниці, він може, а за деяких обставин повинен заохочувати жертву звертатися за допомогою за межами сповіді або, якщо потрібно, повідомляти про зловживання владі.
У випадку винуватця злочину сповідник повинен зобов’язати його виправити та відшкодувати скоєне зло. Внутрішня готовність отримати відпущення залежить від ставлення до фактичного покаяння. Однак сповідник, який діє у духовній сфері, не може бути зведений до ролі охоронця громадського порядку та інформатора правоохоронних органів.
Чому – це рішення не є жестом турботи про дітей, а атакою на Церкву?
Проблема насильства по відношенню до дітей своїми коренями сягає тотального розповсюдження порнографічного контенту з одночасною відсутністю контролю за ним, як з боку порногігантів, так і правоохоронних органів. Діє також цілеспрямована глобальна компанія щодо сексуалізації дітей через ЗМІ, кіно та освіту.
Окремою темою є тенденція поступового просування педофілії, як різновиду норми. Свого часу успішно спрацювала технологія вікна Овертону по відношенню до гомосексуалізму, глибший аналіз ситуації переконує, що нормалізація педофілії зараз знаходиться на початкових етапах згідно класифікації цієї теорії.
Тоді навіщо був прийнятий цей закон?
Діти і насильство проти дітей є тригером для всіх культур. Сюжети найпопулярніших книжок та фільмів наповнюються героями-сиротами, які поневіряються в жорстокому і несправедливому світі. Дітям, а особливо тим, які потрапили в біду, співчувають всі.
Уряд Австралії звичайно передбачав, що Церква не піде на таке святотатство, як розкриття Таїнства Примирення, а значить буде наражати себе на обурення громадськості, як укривач жахливих злочинів проти дітей.
Також подібна стратегія добре “лягає” на поширюваний ліберальними ЗМІ міф про неодружених католицьких священиків, які лише фактом свого целібату стають потенційними педофілами в очах світу.
Є очевидним, що норма, яка стосується сексуального насильства по відношенню до дітей, не є тяжким, неприємним, але винятком. Ні, це радше прецедент профанації таїнства та подальшого втручання в справи Церкви.
Зауважимо, що ліберали всіх країн люблять вказувати Церкві, що “Церква відділена від держави”, фактично позбавляючи віруючих громадян права голоса в суспільно значущих питаннях, однак декларування принципу відділеності має убезпечити саме Церкву від втручань світського уряду, а не в односторонньому порядку закрити рота незгідним.
Якщо ж Церква приймає цю директиву, цілком співзвучну з комуністичним курсом СРСР та сьогоденного Китаю, то зраджує Таїнство Сповіді, яке і без подібних законів переживає кризу.
В часі карантину нас переконували про небезпеку Літургії, а особливо Євхаристії. Австралійський прецедент демонструє новий вектор атак – Таїнство Сповіді, звичайно з одночасними нападками на Таїнство Священства.
Якщо прийняти наявність духовної війни, диявольської стратегії проти Бога і Його Церкви, то здавалось би далекі може навіть випадкові австралійські ексцези нерозумних політиків, набувають сенсу, стають фрагментами великої картини реальності, в тому числі духовної реальності.
Vatican news
Перегляди 93
