Феномен транссексуалізму останнім часом викликає все більше коментарів. Цей розлад тягне за собою багато інших психічних та соціальних проблем. Цьому питанню була присвячена панель, організована Інститутом Ordo Iuris. У ній взяли участь фахівці в галузі права, соціології та медицини.
Транссексуалізм – це психічний розлад згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКБ). Багато досліджень показують, що більшість людей, які страждають на транссексуалізм, також мають багато інших розладів, включаючи розлади особистості, настрою, дисоціативні та психотичні розлади. Крім того, переважна більшість осіб із цим розладом борються з думками про самогубство.
Незважаючи на те, що статистичні дані чітко показують, що транссексуалізм трапляється в суспільстві вкрай рідко і однозначно сприймається як розлад, все більше робиться зусиль для його нормалізації у суспільному сприйнятті. Активісти, що пропагують ЛГБТ-ідеологію, і – під їхнім впливом – деякі наукові кола намагаються пропагувати транссексуалізм, яскравим прикладом цієї промоції є послідовні кроки щодо виведення транссексуалізму з категорії психічних розладів. Однак постулати лівих кіл, які вимагають спрощення процедур зміни статі, щоб зміни в записах не стосувались медичних вимог, ігнорують багато аспектів транссексуалізму та наслідки постульованих змін у багатьох сферах життя.
В Європі та США масштаби виникнення транссексуалізму найвищі – регіональні відмінності у появі цього явища підтверджують тезу про його культурну, а не фізіологічну основу. Більше того, можна помітити, що внаслідок діяльності ЗМІ питання надання особливих прав особам з транссексуалізмом стає соціальною проблемою. Ця проблема особливо помітна в сферах людської життєдіяльності, де особливості тіла та його можливостей є критично важливими, особливо у спорті та серед військових. Спортивні федерації здебільшого створюють норми, що відповідають вимогам транссексуалістів, що сприяє недобросовісній конкуренції та зменшенню привабливості жіночого спорту.
Завдяки сучасним стандартам транссексуалізму, зосереджуючись, скоріше, на т.зв. “зміні статі”, ніж на терапії, спрямованій на поліпшення прийняття біологічної статі, особливою проблемою стає можливість реальної допомоги людям, які постраждали від цього розладу відповідно до сучасних медичних знань. Феномен транссексуалізму не є остаточно дослідженою та закритою проблемою. Це виходить за межі однієї науки. Це широке соціальне явище, частиною якого є також повне заперечення людської сексуальності шляхом т.зв. “небінарних” визначень.
Причини транссексуалізму, соціальні наслідки його утвердження як своєрідної норми і, нарешті, соціальне сприйняття таких людей та можливості їх функціонування – це питання, які потребують мультидисциплінарного обговорення, а не «підмітання під килим» під впливом емоційного шантажу з боку екстремальних середовищ. Потрібно не лише підтримувати інтелектуальну чесність, але перш за все знайти найкращі можливі шляхи допомоги людям з транссексуалізмом, коментує доктор Філіп Фурман, директор Центру соціальних наук та біоетики Інституту
