Я пам’ятаю, як сьогодні, слова лікаря про те, що їй так шкода і що дитина мертва. Ми не вірили …
Перемислав Келер: Після весілля ми відклали зачаття. Ми просто хотіли провести трохи часу вдвох. Через два роки і певний період спроб Магда завагітніла. Це був восьмий тиждень. Раптом з’явилася кровотеча. Коли ми поїхали до невідкладної допомоги, виявилося, що стався викидень і важко дізнатися причину. Дослідження нічого не показало.
Магда почувалася чудово з другою дитиною. Ми були впевнені, що все в порядку. Поки не було УЗД на 12-му тижні. Я пам’ятаю, як сьогодні, слова лікаря про те, що їй так шкода і що дитина мертва. Ми не могли повірити. Останній викидень, безсумнівно, було складніше прийняти.
Ви говорите про це спокійно, але мені здається, що таку ситуацію важко прийняти…
Важко сказати, що ми були готові до такої ситуації, але серед наших друзів траплялися викидні. Ми знали ці ситуації та бачили їхні труднощі. У першій ситуації я б не сказав, що це було для нас великим шоком. Досить швидко прийшло усвідомлення того, що це мало бути так, що, можливо, зараз не цей момент.
Відхід другої дитини вже був шоком, бо ми думали, що все добре. Тут набагато потужніше, особливо на початку, пролунало в наших головах питання “чому?”
Був бунт проти Бога?
Ні. У мене складається враження, що віра врятувала нас. Ми сприйняли ці ситуації, як Божу волю. Ми символічно назвали обох маленьких – Матильду та Максиміліана – і попрощалися з кожним із них, беручи участь в Євхаристії. Була форма жалоби, але Бог давав нам душевний спокій, і нам було абсолютно неможливо відвернутися від Нього, образитися. Дивовижною підтримкою у таких ситуаціях стала звичайна молитва.
Подібні ситуації можуть скоріше спричинити кризу віри?
Слава Богу у нас не було кризи. Ми зустрілись в Асоціації католицької академічної молоді св. Анни у Варшаві. Ми також сформувались в рамках ініціативи “Шлюбні зустрічі”. Можливо, тому втрата першої, а потім другої дитини не стала для нас величезною трагедією.
Можливо, якщо ти якось формуєшся, не просто недільний католик, то легше прийняти такий складний досвід. Більше того, особливо ця друга втрата дитини, можливо, як це не парадоксально, укріпила наш шлюб.
Справді?
Ми подолали разом складну ситуацію, і важко, щоб плід такої спільної боротьби тримав би нас на відстані один від одного. З іншого боку, у нас є друзі, яких цей досвід дуже розділив. Кожен з них переживав це лише в собі. І я думаю, що жінці зокрема потрібні слухання та діалог.
Втрату дітей Магда пережила набагато більш особисто. І так буває з жінками в таких ситуаціях. Адже все відбувається буквально в ній, в її тілі. Хлопцеві, навіть якщо він це добре усвідомлював, дійсно може бути важко відчути так, як відчуває його дружина.
Хлопець базується на досвіді, і я нічого не бачив на УЗД. Після цього в лікарні я ні в чому не брав участі. Я міг чекати лише пасивно. Мені довелося досягти вершин співпереживання, сприйняття потреб, зосереджених лише на підтримці Магди.
Багато що залежить від чоловіка, особливо коли ми усвідомлюємо, що нам легше зберігати холодну голову в ситуації втрати дитини, дистанціюватися, не піддаватися емоціям і зневірі. Я думаю, що Бог дав нам ці якості, особливо для таких складних ситуацій.
Ви якось святкуєте День ненароджених дітей?
Щоразу, коли ми згадуємо своїх маленьких у якісь особливі дні, ми перш за все молимось у їх присутності, ставлячись до них як до своїх Ангелів-Охоронців. Ми також запалюємо свічки на сімейних могилах. Це, мабуть, теж буде цього разу. Цей день – ще одна нагода вшанувати пам’ять маленьких, які ненадовго з’явились у нашому шлюбі і яких Бог вирішив одразу взяти до Себе.
Яким ти бачиш майбутнє? Ви хочете мати більше дітей?
Звичайно. Ми дивимось у майбутнє з надією і молимось про зачаття. Кожної другої неділі місяця ми беремо участь у Святій Месі для пар, які бажають дітей, у парафії Пресвятої Богородиці Матері Милосердя у Варшаві. Там завжди є адорація Пресвятого Таїнства після чого відбувається зустріч із запрошеним гостем.
У нас також є мощі св. Йоанни Беретти Моллі в парафії Бл. Владислава з Гельнюва у варшавському районі Урсинов. Ми сподіваємось, що цей особливий покровитель зачатих дітей заступиться за нас. У всьому довіряємо Божій волі.
