Марк Регнерус, професор соціології остінского відділення Техаського університету, представив результати свого дослідження, які вказують на те, що діти в гетеросексуальних сім’ях виростають здоровішими і благополучнішими в порівнянні з однолітками з одностатевих “сімей”.
Дані доктора Регнеруса суперечать розрекламованим борцями за права сексуальних меншин дослідженням про те, що діти, які виховуються гомосексуальними парами, не менше – а то і більш – благополучні, ніж однолітки з гетеросексуальних сімей. Сам доктор Регнерус вказує, що багато авторів цих досліджень спиралися на нерепрезентативні дані, враховували лише відповіді батьків, а не самих дітей, і демонстрували свою політичну заангажованість. Його дослідження спростовує райдужні уявлення про одностатеві «сім’ї», причому дані, що стосуються домашнього насильства, схильності до суїциду і насильницької сексуалізації серед вихованців одностатевих пар, шокують.
В ході дослідження 12% вихованців лесбійських пар і 24% дітей з гомосексуальних «сімей» зізналися, що час від часу думають про самогубство. Для порівняння, серед людей з повних або неповних сімей ця цифра становить 5%. Також виявилося, що рівень безробіття серед вихованих в лесбійських і гомосексуальних «сім’ях» становить 28% і 20% відповідно, тоді як у тих, які виросли в повних або неповних біологічних сім’ях цей показник – 8% і 13% відповідно.
Одним з найбільш несподіваних відкриттів дослідження виявилося те, що 23% респондентів, вихованих в лесбійських «сім’ях» зізналися, що піддавалися сексуальним домаганням з боку батьків або інших дорослих, тоді як у дітей з повних сімей ця цифра становить лише 2%.
Ще одна тривожна цифра: 31% вихованців лесбійських пар і 25% вихованих гомосексуалістами респондентів зізналися, що були випадки, коли їх примушували вступати в статеві відносини проти їхньої волі. З числа вихованих біологічними батьками про подібне заявили 8%.
40% дітей, які виросли в лесбійських «сім’ях» і 25% – в гомосексуальних «сім’ях» зізналися, що в дорослому віці зраджували своїм дружинам або партнерам. Серед вихідців з повних сімей ця цифра становить 13%. І з числа вихованих в лесбійських або гомосексуальних «сім’ях» 19% респондентів заявили, що проходять або нещодавно проходили психотерапевтичне лікування. У однолітків з повних сімей ця цифра становить лише 8%.
Цікаво відзначити, що з вихованих лесбіянками і гомосексуалістами лише 61% і 71% відповідно вважають свою статеву орієнтацію «однозначно гетеросексуальною». У дітей з повних біологічних сімей таких виявилося 90%.
Доктор Регнерус піддає серйозній критиці більшість досліджень «борців за права» одностатевих пар. Наприклад, пише він, висновки одного з мета-досліджень, автори якого стверджували, що одностатеві «батьки» позитивно впливають на дітей, були зроблені на підставі опитувань серед невеликих груп добровільно викликаних респондентів, «чиї свідоцтва про успіхи їхніх дітей в точності відповідають політичній та законодавчій кон’юнктурі навколо прав і законодавчого статусу одностатевих союзів».
Як стверджує вчений, навмисна нерепрезентативність вибірки є в таких дослідженнях чи не звичайною справою. Дослідники самі відбирають респондентів, діючи безпосередньо або за методом «снігової кулі», коли учасник опитування рекомендує нових учасників з числа своїх друзів і знайомих.
На противагу цим дослідженням доктор Регнерус спирався на дані Нового дослідження сімейних структур, проекту зі збору статистики шляхом опитування великої кількості випадково відібраних молодих людей по всій Америці. Він проаналізував відповіді 3000 респондентів, з яких 175 повідомили про себе, що виросли в лесбійських, а 73 – в гомосексуальних «сім’ях», і порівняв їх з відповідями однолітків з гетеросексуальних сімей. Своїм завданням доктор Регнерус поставив визначити за чотирма десяткам показників ступінь їх благополуччя в емоційній та соціальній сферах і в сімейних відносинах.
Сам дослідник звертає увагу на те, що його робота – одна з небагатьох, в якій враховуються свідчення самих дітей, які виросли в подібних «сім’ях», а не їхніх одностатевих «батьків».
Критики стверджують, що мова в даному випадку йде про людей, чиє дитинство припало на часи, коли суспільство відкидало людей з нетрадиційною статевою орієнтацією, що могло негативно позначитися на становищі одностатевих пар. «Очевидно, що сім’я є сильнішою і стабільнішою, коли їй нічого не загрожує, – заявляє в своєму інтерв’ю ABC News виконавчий директор Ради з рівноправності сімей Дженніфер Кріслер. – Це означає, що ми повинні сприяти прийняттю законів, що спрощують життя гомосексуальних і лесбійських сімей».
Однак борець за права традиційної сім’ї Патрік Фейган в інтерв’ю Life Site News назвав твердження пані Кріслер теорією, що не підкріплюється аргументами. «Якщо вам не до вподоби результати дослідження доктора Регнеруса, більше вже нічого не залишається. Жодне інше дослідження до цього рівня не дотягує, – сказав він. – По суті, воно підірвало авторитет всіх попередніх опитувань, тому що в масштабах всіх країн в порівнянні з ним всі вони виявляються просто нерепрезентативними».
Патрік Фейган, який очолює Інститут сім’ї та релігії при громадському аналітичному центрі «Family Research Council», назвав роботу доктора Регнеруса новим «золотим стандартом» спостережень за вихованцям з одностатевих «сімей».
Regnerus M. How different are the adult children of parents who have same-sex relationships? Findings from the New Family Structures // Social Science Research Volume 41, Issue 4 – July 2012 – P. 752–770
