23 грудня 2020 року були оприлюднені результати чергової антидискримінаційної експертизи. Характерною для висновків і цього року стала пропаганда унісексу (невизначенності статі людини) в шкільних підручниках та боротьба з християнською культурою.
“Позитивним” моментами підручників були проголошені “знеособленні зображення”, “зображення, на яких неможливо визначити стать людей”, “де немає акценту на статі”, “зображені лише частини тіла, «без зображень людей”.
Але чи справді таке знеособлення людини є безпечним кроком для гармонійного розвитку особистості? Чи є це виправданою необхідністю? Або це крок, за який будуть розплачуватися наші діти?
Не перший рік поспіль антидискримінаційна експертиза ставить акцент на боротьбу зі статевим відмінностями. Прогресивним кроком вважається зображення людини, у якої стать визначити неможливо. Натомість, спостерігаючи за психосексуальним розвитком дитини, можемо помітити зовсім інше. У початковій школі (частково середній) яскраво відчутний природній поділ будь-якого дитячого колективу на гомогенні групи. Хлопці огороджуються своїми танками і проголошують цю територію «вільною від дівчат», їхнім девізом стає: «Вхід для дівчат заборонений!» Дівчата рішуче налаштовані захищати свій дівочий світ від цих «нахаб». У цей трохи «дивний» період діти насичуються потрібними якостями від спілкування з однолітками своєї статі.
І поки західне суспільство б’є на сполох щодо зростання у геометричній прогресії кількості дітей з РГІ (розладом гендерної ідентичності), Україна активно стала на шлях статевого знеособлення.
Джозеф Ніколосі, психіатр і психотерапевт, стверджував, що діти приблизно з 6 до 11 років закривають свої ряди для осіб протилежної статі.
«Такі діти на час стають дуже рігідними і стереотипними у своїй статевій ролі… Це частина нормальної та здорової статевої ідентифікації, а не сексизм.» [Ніколозі, с.57].
Розділення на гомогенні колективи на певний період і здобуття почуття «хлопчачості» або «дівочості» — необхідна умова для того, щоб хлопці й дівчата затвердили свою статеву ідентичність. Без цього етапу неможливі повноцінні контакти з протилежною статтю у більш пізній віковий проміжок.
Період підкресленого асоціювання зі власною статтю стає необхідним етапом у процесі усвідомлення нормальної статевої ідентичності. За рахунок загадковості, якою наповнюється образ представників протилежної статі, у цей період закладається основа для майбутнього романтичного та еротичного потягу до тих, хто є не до кінця зрозумілий. Цей світ протилежної статі здається дивним, але саме завдяки цьому він вабить.
Відчуття себе хлопчиком або дівчинкою — це більше, ніж просто ідея. Лише спершись на глибинну жіночність в середині себе, дівчина у майбутньому зможе побудувати здорові стосунки з представниками протилежної статі. Так само для повноцінних взаємин з представниками протилежної статі юнакам потрібно мати здорове чоловіче самоусвідомлення. Для цього діти потребують прикладів мужності та жіночності. Дівчата спостерігають за жіночими образами у своїх мамах, подругах, вчительках; хлопці — татах, однолітках, тренерах.
Ще у дошкільний період перед дитиною постає складне завдання самоідентифікації. У перші роки життя, засвоюючи мовні правила використання займенників, дитина відкриває для себе, що світ поділений на дві протилежності (статі): хлопці й дівчата, чоловіки й жінки. Відчувши ці відмінності, дитина повинна з’ясувати, яке її місце у статево-полярному світі.
Для дівчат цей процес проходить трохи легше, оскільки вони і так пов’язані з мамою від самого народження. Для хлопчиків — це необхідність відділитися від тієї, хто перші роки життя була найближче, і більше приєднатися до тата, як до представника чоловічого всесвіту. Це дасть можливість хлопцю ідентифікувати себе з батьком і долучитися до когорти чоловіків.
Джон Грей та Уоррен Фаррелл вважають, що “коли тато возиться з хлопцем, вчить його, читає йому на ніч — любов і підтримка тата стає невід’ємною частиною особистості хлопця, як сироп, який просочує млинець. Просочений сиропом млинець вже ніколи не буде колишнім, він змінився назавжди, — так змінюється і хлопець під впливом батька” [Грей, Фаррелл, с.177].
В одному з підручників зазначені «моменти, що не відповідають бездискримінаційному підходу:… мама й доня вишивають, хлопці майструють, хлопці грають у футбол, дівчата плетуть вінки».
Чи справді поділ на дівчачі та хлопчачі ігри мають під собою лише звички, які занадто сильно вкоренилися у нашій культурі?
Всім відомо, що за допомогою гри дитина пізнає світ, вчиться взаємодії з оточуючими, відточує навички спілкування. Гра — це проекція дорослого світу, в якій відображається те, що оточує дитину, що цікавить, хвилює та захоплює.
Результати дослідження Кінсі, на які часто посилаються сторонники статевого знеособлення, однозначні: лише 11% гомосексуальних чоловіків в дитинстві захоплювалися чоловічими іграми, цей відсоток щодо гетеросексуалів становить 70%. Приблизно половина гомосексуальних чоловіків (для гетеросексуальних чоловіків цей відсоток сягає лише 11%) у дитинстві захоплювалися розвагами, які характерні для дівчат. Підсумком дослідження стає твердження, що “гендерна конформність у дитинстві слугує потужним фактором для прогнозу майбутньої гомосексуальності у чоловіків” [Bell].
Дж. Ніколосі стверджує, що “в основі майже кожного випадку гомосексуальності — викривлення фундаментальних уявлень про стать” [Ніколосі, с.23].
Д-р Річард Фітцгіббонс з ним одностайний: “Слабка чоловіча ідентичність — … основна причина гомосексуальності у чоловіків… Подібний стан зазвичай супроводжується відторгненням з боку однолітків… Довготривале відторгнення може бути основним джерелом конфлікта для дитини і підлітка… Негативний погляд на власну мужність та самотність може призвести його до страстного бажання чоловічості своїх однолітків».
На ґрунті підвищеної чутливості до того, чого не вистачає, формується дефіцитарна поведінка.
Працюючи багато років з дітьми, які мають розлади гендерної ідентичності, К. Цукер і С. Бредлі помітили цікавий факт: “хлопці, які захоплені грою у Барбі (або її різновидами), витрачають велику кількість часу на розчісування, одягання і роздягання ляльки. Проте ми дуже рідко заставали їх за грою у материнську турботу, наприклад, за колисанням ляльок” [Цукер, с.30].
Схоже, гра в ляльки хлопцями має під собою не те саме, що вкладають у подібні ігри дівчата. У свою чергу суто чоловічі ігри допомагають хлопцю самоідентифікувати себе як хлопця, дівочі ігри ж розкривають весь спектр жіночої краси у дівчині.
Беззаперечним є той факт, що переплутаність ролей жінки і чоловіка (тата і мами) у суспільстві призводить до дезорієнтації дитини і може сприяти порушенню її статево-рольової поведінки. Натомість, наявність реальних образів здорової чоловічості та жіночості сприяють здоровому психосексуальному розвиткові дитини.
Через мужність або жіночність ми досягаємо зрілості. І дорослим інколи потрібно допомогти дівчатам знайти резервуар жіночності всередині себе, а хлопцям — резервуар чоловічості, щоб приєднатися до нього і закріпитися у своїй статевій ідентичності, а не залишати дітей наодинці з їхніми запитаннями, знеособлюючи цей світ.
Використані джерела:
- Експертні висновки на підручники, подані на конкурсний відбір підручників (крім електронних) для здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників (4 клас). https://imzo.gov.ua/konkursnyy-vidbir-pidruchnykiv-dlia-4-ta-8-klasiv/konkursnyy-vidbir-pidruchnykiv-krim-elektronnykh-dlia-zdobuvachiv-povnoi-zahal-noi-seredn-oi-osvity-i-pedahohichnykh-pratsivnykiv-4-klas/ekspertni-vysnovky-na-pidruchnyky-podani-na-konkursnyy-vidbir-pidruchnykiv-krim-elektronnykh-dlia-zdobuvachiv-povnoi-zahal-noi-seredn-oi-osvity-i-pedahohichnykh-pratsivnykiv-4-klas/
- Грэй Д. Мальчики с Марса. Почему с ними так непросто и что с этим делать / Д. Грэй — «Издательство АСТ», 2018 — (Бестселлеры Джона Грэя)
- Кирпиченко А. А., Кирпиченко Ан. А. Основы психосексуальных расстройств: Учебное пособие. — Витебск, издательство ВГМУ, 2001. — 58 с.
- Николоси Дж. и Николоси Л.Э. Предотвращение гомосексуальности: руководство для родителей /Пер. с англ. под ред. Стрелова В.С. — М..: Независимая фирма «Класс», 2008
- P. Bell, N. S. Weinberg, S. K. Hammersmith, Sexual Preference: Its Development in Man and Women (Bloomington Indiana University Press, 1981).
Автор: Марія Єршова
Джерело: Варта Життя
