Відомий теолог і президент семінарії закликає Конгрес скасувати «Акт про рівність», попереджаючи, що він приведе на ділі до «фактичної смерті свободи віросповідання» в США.
Законопроект HR-5 вносить поправки в закон про громадянські права 1964 року «з метою боротьби з расовою та іншої дискримінацією». Він вводить норми про «сексуальну орієнтацію» і «гендерну ідентичність» в список захищених верств громадян для систем державних посад, освіти, житлового забезпечення та працевлаштування. Законопроект вже затверджений Палатою представників і зараз розглядається Сенатом. Президент Байден його підтримує.
Тяжкі наслідки закону для свободи віросповідання змусили багатьох християнських лідерів активно виступити проти нього. Серед них Альберт Молер (Albert Mohler), президент Південно-баптистської теологічної семінарії в Луїсвіллі (штат Кентуккі). Він опублікував статтю «Громадський дискурс» (The Public Discourse), в якій вказує, що «Акт про рівність являє собою найбільшу загрозу для релігійної свободи в США». «Жоден аспект суспільного життя Америки не залишиться не поза дією цього закону, при цьому він вторгнеться і в приватне життя, – пише Молер. – Він встановлює новий моральний стандарт для всього суспільства, нормалізує в ньому практично все, що відноситься до постійно розширюваних категорій ЛГБТК+».
Наприклад, за словами Молер, «Акт про рівність не визнає право християнських коледжів і шкіл наймати вчителів, які дотримуються тих же релігійних переконань». Крім того, закон примушує релігійні коледжі та університети приймати «одностатеві пари на проживання в студентські гуртожитки». «Це всього лише окремі приклади незліченних утисків свободи релігії, які унормовує цей закон заради задоволення вимог ЛГБТ-спільноти», стверджує теолог.
Актом про рівність прямо забороняється застосовувати норми закону про свободу віросповідання 1993 роки, який забороняє владі «будь-яким чином перешкоджати віросповіданням громадян». Молер нагадує заяву одного з авторів нового закону Девіда Чічіллін (David Cicilline) «Необхідно буде визначати, чи пов’язані рішення релігійних організацій з їхніми релігійними переконаннями і функціями, – підкреслює Чічіллін, – або вони використовують їх як привід для дискримінації?»
«Іншими словами, – вказує Молер, – кожна релігійна конгрегація, деномінація і установа ставиться під контроль влади, і влада перевіряє – чи дійсно прийом на роботу, житлове забезпечення, правила поведінки студентів і співробітників диктуються вашим віровченням, або ж ми використовуємо свою віру, як «привід для дискримінації». На ділі ця умова означає фактичну смерть релігійної свободи, оскільки тепер тягар доведення покладається на віруючих. Вони повинні доводити владі, що їхні переконання справжні. У той же час віровчення євангелістів, католиків, євреїв, мусульман і мормонів несумісні з нормалізацією ЛГБТ-ідентичності, поведінки, відносин і гендерних помилок. Акт про рівність, таким чином, дозволяє владі примушувати громадян до бажаної їм теології, доктрини віри і моралі. Держава озброюється тим самим на будь-яке свідчення проти Божественного одкровення, яке суперечить новій моралі, новомодному визначенню шлюбу і нових прав, який затверджується ЛГБТ-революцією».
