Марксистка та “деконструктор” білої гегемонії, Аїда Маріам Девіс, засновниця та керівник компанії “Деколонізуючий дизайн”, на веб-сайті Світового економічного форуму пропонує замість тріади DEI (diversity equity and inclusion): різноманітність, рівність та інклюзія – впроваджувати в компанії цінності: належність, гідність та справедливість. Тільки таким чином – на її думку – можна позбутися колоніального менталітету білих людей.
Девіс каже, що протягом останніх трьох десятиліть корпорації, неурядові організації, фонди та університети спиралися на тріаду різноманітності, рівності та інклюзії, щоб створити робоче місце, враховуючи расову, етнічну приналежність та стать.
За словами Девіс, DEI не вдалося викорінити расизм на робочому місці; навпаки, тріада лише зберігає расизм, і це не випадковість. «Тріада: різноманітність, рівність та інклюзія» була розроблена як «превентивний захист, щоб уникнути судових розглядів захищених членів суспільства» відповідно до Розділу VII Закону про громадянські права 1964 року.
Найбільші американські корпорації зі списку Fortune 500 впроваджували тріаду протягом десятиліть, щоб мінімізувати вплив упередженості, але дотепер це не призвело до якісних змін у поведінці.
Девіс звинувачує роботодавців у тому, що вони зацікавлені в “поверхневому навчанні”, а не в тому, щоб здійснити реальні зміни. Популярний підхід DEI зосереджений на виявленні прихованих забобонів, виявленні підсвідомих расистських установок на робочому місці, але не пропонує багато для подолання або пом’якшення наслідків цих установок.
На її думку, учасники тренінгу насправді впевнені, що їм не потрібно нести особисту відповідальність за свої дії, оскільки упередження щодо чорношкірих та інших етнічних меншин є системними і знаходяться поза їхнім контролем.
Автор, аналізуючи тріаду DEI, вказує, що за замовчуванням існує стандарт або статус-кво, до якого можуть бути включені “інші”. Іншими словами, це “біла домінуюча гетеронормативна культура”. Різноманітність у цьому сенсі означає відрізнятися від домінуючої білої культури. Прагнення до рівності стосується доступу та прирівняння до цієї культури. Включення, у свою чергу, означає бажання вийти на робочі місця, де домінує “стандарт білих гетеронормативних цінностей”. За словами Девіс, це фактично фокус на підтримці статус-кво, а “включення є не лише ілюзією, але й підступним інструментом асиміляції”.
“Зайве говорити, що нинішній підхід DEI недостатній для вирішення індивідуальних та інституційних проблем на робочому місці. Щоб структурно боротися з расизмом, сексизмом, дегуманізацією та упередженнями проти чорношкірих, ми повинні забезпечити людей належними інструментами для демонтажу [білої гегемонї] в організації. Щоб досягти здорового робочого середовища, нам потрібен зовсім інший підхід”.
Автор стверджує, що тріаду DEI слід замінити на тріаду BDJ, яка фокусується на досвіді та голосах раніше маргіналізованих людей. Вона включає три цінності: належність, гідність та справедливість.
Організація Девіс Деколонізуючий дизайн – визначає належність як “фізичну, емоційну та психологічну безпеку; невимовне відчуття того, що ми бажаємо “. Гідність – це “одне з найбільш універсальних понять, що описує сакральну природу особистості кожної людини”.
Група пропонує сформувати людей на основі вивчення досвіду, “надихнути метаноїю (внутрішні зміни), побудувати довіру, розширити колективну свідомість і створити напругу, яка спонукатиме колективи до дії”.
Відповідно до керівних принципів BDJ, організація повинна переглянути статус-кво та способи діяльності, завдяки яким вона офіційно та неформально робить свій внесок у створення атмосфери упереджень та дегуманізації. На робочому місці слід вивчити домінуючі нормативні цінності, щоб – відповідно до філософії ірокезів – “рішення, які ми приймаємо сьогодні, призведуть до стійкого світу в семи поколіннях”.
Девіс стверджує, що такий підхід працює, і її організація використовувала його для навчання співробітників у різних галузях промисловості протягом останніх кількох років – від роздрібної торгівлі до виробництва до музичних компаній. Такі типи компаній, які поділяють ці цінності, є “більш стійкими та інноваційними завдяки культурі, яку створює BDJ”.
Відносини на роботі змінюються, але це також впливає на спосіб зв’язку компаній з партнерами та постачальниками, а також перетворюється у лояльність споживачів та впливає на суспільство.
Прийняття нової тріади зупиняє системну маргіналізацію людей у компаніях, підвищує психологічну безпеку працівників, що обертається підвищенням продуктивності та унікальним кліматом для інновацій.
“Оцінка минулого досвіду, визнання минулих кривд, усунення кодованих мов та виправлення того, на що системи пригноблення мають найбільший вплив, дозволяє компаніям завоювати довіру своїх співробітників”, – стверджує Девіс.
Компанії, орієнтовані на BDJ, залучають нові партнерські відносини та сегменти клієнтів, і це, в свою чергу, приносить користь містам та громадам, в яких ці компанії ведуть бізнес, борючись проти дегуманізації та несправедливості. Компанії повинні бути готові створити правильний клімат і культуру, щоб стати лідером у своїй галузі.
“Деколонізація” набула популярності у 2015 році, коли студенти Кейптаунського університету просили видалити пам’ятник колонізатору Сесілу Родсу. Однак мова йде не лише про повалення статуй, а й про “демонтаж інституційного расизму, який продовжує переслідувати значну частину світової освітньої, юридичної та ділової спільноти”.
Деколонізація не полягає у звільненні від історії імперії, а “у визнанні та сумніві в наслідках цієї історії”. Йдеться не про PR, а про фактичне започаткування процесу деколонізації, наприклад, зміну логотипу компанії, назв вулиць, установ, можливі виплати компенсацій чорношкірим та іншим меншинам, антирасистську діяльність на робочому місці (партнерство, ділова практика, фінансові зобов’язання, сприяння різноманітності та загальні культурні зміни). Компанії повинні боротися проти всіх форм ексклюзивності та експлуатації. Наставництво та сприяння різноманітності співробітників покликане збільшити різноманітність думок та досвіду, щоб допомогти компанії реагувати на стрімко мінливий світ.
Деколонізація має бути постійним процесом, в рамках якого компанії постійно виявлятимуть та боротимуться проти потенційних форм нерівності. Компаніям також слід подумати про етичну продуктивність і зосередитись на нових системах цінностей.
