В бурхливому і постійно змінному світі з’являються нові терміни, які набувають важливості раніше, ніж стануть зрозумілі широкому загалу. Один із таких термінів стосується критики нормального способу життя, якому дана характеристика репресивності через гетеронормативність.
Гетеронормативність – це складова культури, що передбачає гетеросексуальність як суспільну модель за замовчуванням. Вона містить гендерну бінарність (тобто існування лише двох статей) і твердження, що сексуальні та подружні стосунки схвалюються саме між людьми протилежної статі. Гетеронормативність охоплює циснормативність (автоматичне сприйняття людини через призму її біологічної статі із виключенням різних транс-варіацій).
Все це стосується не лише сексуальної орієнтації, але і формату еталонної сім’ї. В гетеронормативному суспільстві здоровим бажанням пересічної людини є укладання шлюбу з представником протилежної статі та народження дітей. Такий порядок є типовий і очікуваний, а будь-які сімейні «альтернативи» сприймаються вороже (винятком може бути хіба шлях чернецтва).
Гетеросексуальна нуклеарна сім’я з дітьми стає еталоном на Заході у повоєнні роки
Що таке гетеронормативність на практиці? Ви бачите рекламу продуктів/ліків/будь-чого, де представлена родина: чоловік, дружина, діти; організатори весіль автоматично передбачають наявність нареченого та нареченої; в дитячих книжках, у кіно й на телебаченні сім’я та кохання представлені саме в контексті відносин чоловіка та жінки; чоловік з обручкою автоматично уявляється як такий, що має дружину, а жінка – чоловіка. У гетеронормативній дійсності такі побутові приклади навіть не змушують замислитися чому так, адже це очевидно і не піддається сумніву.
Гетеронормативність чітко виражена і в українському законодавстві. Так, 51 стаття Конституції України визначає шлюб саме як союз чоловіка і жінки, а тому всі юридичні можливості, які має подружжя, стосуються саме природної сім’ї. Цю та похідні від неї норми закону постійно критикують ЛГБТ-активісти, вимагаючи зрушити статус кво та знищити наявний стандарт сім’ї.
Коли нормативність втрачає гетеро
Християни називають гетеронормативність нормальним і здоровим станом речей, але самоочевидні речі поступово ставляться під сумнів та руйнуються під впливом «альтернатив». Критика гетеронормативності власне і полягає в тому, щоб розвінчати «міф» про еталонність різностатевого шлюбу. Передумовами цього є десакралізація його через нейтральне чи позитивне сприйняття розлучень, добровільної бездітності чи співжиття без шлюбу.
За останні десятиліття в авангарді руйнування гетеронормативності міцно закріпилися феміністичні та ЛГБТ-рухи. Їх мета – знищити сімейну норму за замовчуванням, щоб повна гетеросексуальна сім’я більше не була еталоном. На зміну гетеронормативності може прийти гомо- або транснормативність – аналогічні системи уявлення про сім’ю, які окрім різностатевих союзів передбачають абсолютну варіативність ідентичностей і статей.
Загрози для гетеронормативності можна розділити на дві категорії: пряма критика цього явища та зміни суспільних норм через культуру. Публічно критикувати гетеросексуальність як загальну норму беруться деякі соціологи та «правозахисники», що шукають виправдання сумнівним соціальним перетворенням і захищають наслідки сексуальної революції.
Питання визначення та оцінки гетеронормативності не оминуло й вітчизняні наукові кола. Українська ліва соціологИНЯ Тамара Марцинюк узагальнює визначення сім’ї до «групи людей, які люблять одне одного та живуть разом». На її думку, гетеронормативність пов’язана з дискримінацією, а тому у своїй роботі вона закликає покінчити з єдиним гетеронормативним еталоном сім’ї.
Актуальний порядок денний прогресивістів прирівнює гетеронормативність до таких суспільних систем як патріархат і капіталізм. Саме тому уявлення про гетеросексуальність як норму за замовчуванням представляється як форма репресивності й дискримінації. Однак ця критика має дещо обмежену аудиторію. Найбільшого удару по гетеронормативності завдає навіть не прямі звинувачення з боку лівої спільноти, а культура (на яку вони також мають вплив). Перш ніж держава буде схвалювати одностатеві союзи, у масовій свідомості має утвердитися думка про гомосексуальність не лише як допустиме явище, але й позитивне та бажане.
Сучасна масова культура, частина політикуму й медіа свідомо чи ні, але сприяють руйнуванню гетеронормативності. Сьогодні навіть в Україні спостерігаємо постійне зростання позитивної оцінки гомосексуальних стосунків у публічному просторі; відкрито критикувати їх наважуються хіба церкви та поодинокі патріотичні організації.
Що ж отримаємо натомість? Єдиним критерієм стане спільне проживання і добровільність. Не матиме значення пара це чи більша кількість учасників шлюбу, як і їх стать чи самоідентифікація. Видимим проявом поборювання гетеронормативності стане підтримка державою і суспільством не різностатевого шлюбу (який є виправданим біологічно), але будь-якого союзу. Так само держава візьме на себе розв’язання природних проблем, які супроводжують одностатеві стосунки (лікування венеричних хвороб, підтримка програм штучного запліднення, операції зі зміни статі тощо).
Зрушення гетеронормативності загрожує втратою єдиного надійного орієнтира побудови сім’ї. Західна цивілізація взяла за основу сімейної норми біблійне уявлення про шлюб як моногамний різностатевий союз і лише він здатен забезпечити здорове відтворення і функціонування суспільства.
Як це може змінити наше повсякденне життя?
Будь-які загальні зміни в культури широких мас рано чи пізно торкнуться всіх. Якщо мова йде про сприйняття варіативності шлюбів, то тут зміни можуть бути настільки глобальними, що торкнуться і політики, і особистого життя.
Репрезентація ЛГБТ в книгах для дітей щороку зростає
Найперше, публічний простір наповниться гомосексуальним контентом для репрезентативності поряд із гетеросексуальним, що вже спостерігаємо на прикладі низки держав, де вітається ЛГБТ-культура. Це і телебачення та література, політика і навіть армія. Кожне сфера, де згадуватиметься сім’я включатиме і гомосексуальний порядок денний.
Особливо відчутними зміни будуть у вихованні дітей. Традиційні моделі розподілу сімейних ролей залишаться в спільнотах меншості; активне наполягання на гетеросексуальному вихованні сприйматиметься вороже. Дитячий садочок, школа, дитяча література, мультфільми – вся культура стоятиме на рейках соціальних трансформацій, щоб в жодній сфері не залишилося гетеронормативності та «ґендерних стереотипів».
ЛГБТ-заходи не обмежуватимуться червнем (що вже сьогодні відбувається у Канаді). Вони будуть все більш масовими із включенням навчальних закладів та всіх можливих компаній. Спротив чи заперечення ЛГБТ-порядку денного може трактуватися як агресія та екстремізм.
Найскладніше буде християнам. Щоб прищепити сімейні цінності дітям, доведеться формувати альтернативну культуру, а це зробити надзвичайно складно через глобалізацію. Саме тому вже сьогодні збереження гетеросексуальності як беззаперечної норми має стати не лише питанням душевного комфорту, але й безпеки та збереження соціуму, в якому передати віру від батьків до дітей простіше.
Чорна Мар’яна
