Свідчення Дорослої Дитини Алкоголіків: «Усвідомлення того, що ти стаєш заручником своїх дитячих реакцій – це мабуть один з головних кроків на шляху до одужання».
Алкоголізм в родині ніколи не минає безслідно і передусім окрім алкоголіка найбільш руйнівні наслідки завдає дітям, які потім все життя відчувають плоди залежності своїх батьків. Проте Дорослі Діти Алкоголіків – це не вирок, та як зцілити дитячі рани, завдані алкоголем, розповіла Наталя З з 12-ти крокової Програми ДДА.
Наталя, можеш розказати трішки про себе та про свою родину?
Я доросла дитина з родини алкоголіка, дисфункційної родини, що одужує за програмою 12 кроків. Мій батько, дідусь, дядько були алкоголіками, вони всі вже померли. Дід помер ще до мого народження, але його агресивна поведінка і алкоголізм вплинули на всіх у родині, а також на те, ким був мій тато. Дід був головою колгоспу в часи колективізації та штучного голоду. Від його дій постраждало багато невинних людей. Моя бабуся вийшла заміж примусово та все життя боялась свого чоловіка. Тато народився вже після війни, в нього був дуже м`який характер, всі свої переживання тримав в собі. Алкоголь вперше спробував у 6 років. Коли одружувались з мамою, обіцяв, що ніколи не буде таким, як його батько, але хвороба перемогла. Зі свого дитинства пам’ятаю страх і сором, коли чекала батька з роботи і не знала в якому він стані: чи тверезий, чи ні, який у нього настрій. Дуже раділа, коли він був тверезий і у гарному гуморі, але хвороба прогресувала. Таких днів ставало все менше, а агресії в п’яному стані все більше. Я не відчувала себе в безпеці вдома, тому часто гуляла до пізнього вечора, а також залишалась на ніч у подруги. З часом тато перетворився в хронічного алкоголіка, його фраза: пив, п`ю, і буду пити – це така собі класика залежних людей.
Якось під час мого навчання в коледжі, на класну годину завітала співробітник центру соціальної служби для молоді, та розповіла про Спільноту Анонімних Алкоголіків про те, що люди лишаються тверезими завдяки програмі. Це для мене, тоді 16-річної дівчини підлітка, було наче казка, в яку я не могла повірити. Якби мені хтось тоді сказав, що я буду вітати спільноту Анонімник Алкоголіків в нашому місті з 26-річницею, я б ніколи в це не повірила. Я дуже рано подорослішала, була самостійною, сама вирішувала, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації, своїми проблемами не ділилась, адже не хотіла засмучувати маму, бо вважала, що їй і без того важко. Так я замкнулась в собі та відділилась від родини, бо вважала, що мене не розуміють. Ще варто зазначити, що в мене є сестра (ми двійнята, але повні протилежності одна одній). Вона реагувала зовсім по-іншому, спокійно спілкувалась з батьком, в якому би стані він не був.
Які риси притаманні для дорослих дітей алкоголіків?
Риси виживання ДДА
Майже всі ці риси є притаманними для дорослих дітей алкоголіків
- Ми опинилися в ізоляції і стали боятися людей та авторитетних для нас осіб.
- Ми постійно шукаємо схвалення і втратили себе в цьому пошуку.
- Ми відчуваємо страх перед агресивними людьми і будь-якою формою особистої критики.
- Ми або самі стаємо алкоголіками, або з ними одружуємося, або і те, й інше; або ж знаходимо собі іншу компульсивну людину, на зразок трудоголіка, тим самим задовольняючи свою хворобливу потребу в почутті покинутості.
- Ми проживаємо життя з позиції жертви і проявляємо цю слабкість в наших любовних і дружніх стосунках.
- У нас виробилося надмірне почуття відповідальності, тому нам простіше займатися проблемами інших, ніж вирішувати свої; це дає нам змогу не надто приглядатися до власних недоліків.
- Ми почуваємо себе винними, коли відстоюємо себе, а не поступаємося іншим.
- Ми стали залежними від емоційного збудження.
- Ми плутаємо любов з жалістю, і схильні «любити» тих людей, яких можемо «жаліти» і «рятувати».
- Ми «заморозили» в собі почуття зі свого травматичного дитинства і втратили здатність відчувати або висловлювати свої почуття, бо це нас надто сильно ранить (заперечення).
- Ми занадто суворо судимо себе і маємо дуже низьку самооцінку.
- Ми є залежними особистостями і панічно боїмося бути покинутими, тому ми готові піти на все, лиш би втримати стосунки і не відчувати болючого почуття покинутості, що дісталося нам із життя з хворими людьми, які постійно були для нас емоційно недоступними.
- Алкоголізм є сімейним захворюванням, тому ми стали пара-алкоголіками (співзалежними) і перебрали на себе всі ознаки цієї хвороби, хоч самі й зовсім не вживали спиртного.
- Пара-алкоголіки (співзалежні) реагують на дії інших, а не діють самі.
Чи правда, що діти залежних батьків, коли виростають шукають собі чоловіків чи дружин із залежностями?
Коли я була юною дівчиною, я говорила: краще взагалі не виходити заміж, ніж прожити таке життя, як мої батьки. Натомість я познайомилась з хлопцем, який на той час вживав наркотики. Я була закохана і не помічала речей в його поведінці, які були очевидні моїм друзям. Брат мого коханого розповів мені, що відбувається, Він сказав: тікай поки не пізно. Так склалося, що саме в той час мій майбутній чоловік потрапив до спільноти Анонімних Наркоманів, я повірила в те, що завдяки програмі 12 кроків він може лишатися тверезим. Але,= на превеликий жаль це скоріш виняток, спрацьовує риса виживання і в родинах ДДА все повторюється знов. Моя сестра двічі пов`язувала своє життя з чоловіками, які були залежні від алкоголю, і зараз її діти терплять всі ті жахи, які ми пережили в дитинстві.
Ти помічала за собою, що свідомо чи підсвідомо наслідуєш деструктивну поведінку своїх батьків?
Так, це наслідування відбувається несвідомо, а найбільше дратує, коли інші це помічають і про це говорять. Від подорожніх, з якими ми разом крокуємо по програмі, чула також, що охоплює жах, коли усвідомлюють, що перетворюються в своїй поведінці на батька чи матір, або у своїх реакціях наслідують їх.
Як нині складають твої відносини з батьками та чи ти примирилася з ними?
Тато помер раптово, бо, як завжди, свій біль тримав у собі й нікому не сказав, що почувається зле. Вже 12 років, як його немає поруч. Завдяки програмі та роботі по крокам я змогла простити, з часом в пам`яті залишилися добрі спогади. З мамою складається, на жаль, по-іншому. Після смерті батька, ми почали жити разом, я з чоловіком, донькою і мамою. На поверхню стали спливати всі ті недоліки, яких я раніше не помічала, бо вважала, що всі неприємності – від батька, він алкоголік, і в усьому винен. Почались взаємні претензії, згадала дитячі образи. Виявилось, що я щось винна, що турбота потрібна саме їй, і можна запросто звалювати на мене всі проблеми. З ролі жертви мама так і не вийшла. Роздратування зростало, спроби знайти вихід поки що марні, запропоновані нами варіанти її не влаштовують. Тому для мене так важливо на сьогодні відвідування групи ДДА, я там маю підтримку і розуміння від друзів по 12-кроковій програмі.
Як ти думаєш, те що твій дідусь вживав алкоголь, безпосередньо вплинуло на твоє життя чи тільки на залежність твого батька?
В дитинстві я бачила інтерв’ю з Чаком Норісом, в якому він розповів, що колись сказав своїм дітям: ваш дід алкоголік, тому вам алкоголь протипоказаний. Ще тоді я зрозуміла, що це він про мене сказав. У підлітковому віці в моєму житті був алкоголь, його було багато, різний і сумнівної якості. Тоді мені вистачило дуже серйозного отруєння. Я людина незалежна від хімічних речовин. У мене не було такого, як у багатьох підлітків: треба спробувати все. В цьому плані я була розсудливою. А потім, чоловік одужував від своєї залежності, і я свідомо пішла на те, щоб жодного алкоголю не буде в домі і дуже цим пишалась.
Чи алкоголізм у родині має ефект снігової лавини, коли з наступними поколіннями проблеми лише поглиблюються?
На мою думку, велике значення має та атмосфера, в якій зростають діти. Існує така думка, що діти алкоголіків хворобу наслідують генетично. Це не зовсім так, успадковується поведінка, дитина вважає нормою алкоголь на столі, цигарки… Дисфункція проявляється в агресії, в нелюбові, в неповазі один до одного. Функція родини – створення умов, де дитина почувається в безпеці, захищеною від зовнішнього світу, відчуває себе потрібною і важливою для рідних.
Наскільки великою є ймовірність, що дитина з деструктивної сім’ї сама у майбутньому стане залежною?
Звісно така ймовірність велика, і це не тільки алкоголь, або ще якісь речовини, це може бути, що завгодно. У рисах виживання це все прописано. Все це спроби довести собі і оточенню, що я чогось вартий, зверніть на мене увагу. Такий собі крик про допомогу, наче в пораненого звіра.
Як ти потрапила у ДДА і як змінилося твоє сприйняття у програмі?
Про те що я дитина і онука алкоголіка я знала завжди. Коли мій майбутній чоловік на той час почав одужувати від залежності, я відвідувала збори для співзалежних Ал-анон, та відкриті збори АА, та АН. Тому з програмою знайома вже багато років, чим дуже пишаюся. Впевнена, що 12 кроків – це унікальна програма, яка підходить абсолютно усім і здатна допомогти будь-кому, хто готовий зробити найменші зусилля, головне бажання. Була велика перерва поки не відвідувала груп, але все одно спілкувалась з тими, хто одужує завдяки 12 крокам. У 2019 році мені захотілося відвідати Форум АА в нашому місті. Це було неймовірно, такий прояв Вищої Сили в моєму житті. На відкритій групі для співзалежних все частіше лунали тези про те, який вплив мали наші родини на нас. Один із учасників запропонував створити групу ДДА. Так, з липня 2019 році в нашому місті існує спільнота ДДА. Зараз працюю в малій групі по кроках. Це те, що відрізняє програму ДДА від інших паралельних спільнот. Є дорослі діти в яких, в наслідок травмуючих подій в дитинстві, пам’ять заблокувала спогади Відтак, їм важко йти по крокам, бо, на перший погляд, все нібито гаразд, а все одно щось мучить. Коли на зборах, або в малій групі подорожні діляться своїми історіями, це має відгук і розблоковує свої відчуття і спомини. Є багато речей, які Дорослі діти дізнаються вперше на групах. Наприклад те, що та маленька травмована дитинка нікуди не зникла, що вона в середині нас. Що ми самі здатні захистити її від жорстокого світу завдяки прояву свого внутрішнього дорослого. Я вчуся любити себе і прощати, а також, що найголовніше, вчуся довіряти Вищій Силі.
Бути дорослою дитиною Алкоголіків – це на все життя чи можна з цього видужати?
Усвідомлення того, що ти стаєш заручником своїх дитячих реакцій – це мабуть один з головних кроків на шляху до одужання. Багато тих, хто приходить на збори не витримують і йдуть, бо це дуже боляче зустрітися із собою справжнім. Існує така рекомендація – відвідати 6 разів збори і знайти сили, щоб впоратися з тим, що буде з тобою відбуватися. Я тільки недавно сказала чоловіку, що є дитиною з родини алкоголіка. Це також залежність, яка потребує лікування і попросила підтримки і розуміння, які він отримав від мене на початку свого одужання. Це напевно і було моє справжнє усвідомлення своєї хвороби. Можу сказати за спільноту в нашому місті – більша половина, це ті, хто прийшов з паралельних спільнот, тобто причина їхньої залежності криється в родинних дисфункціях. У вступній частині, яку ми читаємо на початку зборів, є такі слова: зцілення розпочнеться, коли ми матимемо мужність вийти із ізоляції, тобто визнати, що потребуємо допомоги. Доросла людина бере відповідальність за своє життя на себе, нікого не звинувачуючи у своїх негараздах, це те, до чого потрібно прагнути. А найголовніша мета ДДА – стати самому собі люблячими батьками.
Ще програма ДДА має дуже приємний бонус для одужуючих це:
Обіцянки ДДА
- Ми відкриємо нашу справжню індивідуальність, люблячи і приймаючи себе.
- Наша самооцінка покращиться в міру того, як ми навчимося схвалювати себе в повсякденному житті.
- Ми позбудемося страху перед людьми, які мають владу, і від потреби подобатися всім оточуючим.
- У нас зміцніє здатність будувати і розвивати інтимні відносини.
- Коли ми подолаємо почуття покинутості, винесене з дитинства, нас стане захоплювати сила духу і характеру, а одночасно ми почнемо терпиміше ставитися до людських слабкостей.
- Ми набудемо почуття стабільності, спокою та фінансової захищеності.
- Ми навчимося веселитися і радіти життю.
- Ми навчимося любити людей, здатних до любові і відповідальності.
- Нам стане простіше встановлювати здорові психологічні межі.
- Ми позбудемося страху успіхів і поразок у міру того, як ми інтуїтивно навчимося приймати розсудливі рішення.
- За допомогою нашої групи ДДА ми поступово позбудемося нашої дисфункційної поведінки.
- Поступово за допомогою нашої Вищої Сили ми навчимося очікувати найкращого і отримувати його.
Як тоді допомогти неповнолітнім дітям у родині, де хтось п’є?
Це найскладніше питання, та я за нього дуже вдячна, бо наштовхує на певні роздуми. Для дітей існує програма Ал-Атін, на жаль не знаю, наскільки в Україні вона актуальна на сьогодні. Одна з учасниць нашої групи висловлювала бажання спробувати створити подібну групу. Але діти повністю залежать від дорослих і відвідання подібних зборів можливе тільки за їхньої згоди. Тому, мабуть потрібно працювати з близьким оточенням. Наприклад бабусями, або іншими родичами, які опікуються дітьми. Також, можливий варіант- це спробувати проводити подібні групи в літніх таборах. У нас до прикладу кожного літа організовують наметовий терапевтичний табір для тих, хто одужує по 12 кроковій програмі. Багато сімей з дітьми кожного літа приїздять на відпочинок, проходять щоденні збори. Дітям також було би корисно спілкування в колі однолітків за принципом рівний рівному.
