Існуючий у Намібії закон проти абортів висить волоску. Він є пережитком суспільства минулого, у якому цінувалося право на життя. Сьогодні це право хочуть знищити.
Республіка Намібія – малонаселена країна на Півдні Африки. Чисельність населення становить 2,7 млн. жителів або 3,3 особи на квадратний кілометр, країна знаходиться на передостанньому місці у світі за щільністю населення. Більшість площі країни займають пустелі Наміб і Калахарі.
Приріст населення в Намібії в 2020 році склав близько 2%, як і в Конго, Сенегалі, Єгипті, а також у Саудівській Аравії та Люксембурзі. Звичайно, у двох останніх країнах дохід на душу населення суттєво відрізняється. Намібія – одна з наймолодших країн африканського континенту. З 1884 по 1919 рік це була колонія Німецької імперії під назвою Німецька Південно-Західна Африка, потім, до 1961 року, – частина Південно-Африканського Союзу під управлінням британської корони, а після, до здобуття незалежності у 1990 році, – провінція Південно-Африканської Республіки.
У спадок від південноафриканської епохи Намібії дістався поки що чинний закон, який регулює аборти. Це закон № 2 від 1975 року «Про аборти та стерилізацію» (скасований у Південній Африці в 1996 році), який дозволяє переривання вагітності, якщо існує небезпека для фізичного та/або психічного здоров’я матері, ризик серйозної та незворотної інвалідності ненародженої дитини або якщо вагітність трапилася внаслідок згвалтування чи інцесту. Показань до аборту більш ніж достатньо; насправді їх навіть дуже багато.
Проте прихильникам абортів цього мало. Наприклад, у 2015–2016 роках HEARD, організація прикладних досліджень, афілійована з Університетом Квазулу-Натал (ПАР), використовуючи стандартний аргумент про ризики, пов’язані з «небезпечним абортом», поширювала дослідження та листівки зі скаргами на те, що «аборт на вимогу» є правом людини, проте недоступний у Намібії.
Наприкінці жовтня уряд Намібії провів слухання щодо Закону про аборти. На цьому наполягали у залі суду та в соціальних мережах заступник міністра охорони здоров’я та соціальних послуг, Естер Муінджанг, юрист з прав людини та особливий радник ООН у справах Африки, Бієнс Гаванас, а також організації, які виступають за аборти, такі як SheDecides («Вона вирішує ») та Voices for Choices and Rights Coalition («Коаліція голосів за вибір та права»).
Під час публічних слухань виконавчий директор Міністерства охорони здоров’я та соціальних послуг Бен Нангомбе заявив, що «на думку департаменту, чинне законодавство про аборти застаріло і потребує перегляду, і що мають бути прийняті нові закони, які враховують реалії на місцях».
Це питання докладно висвітлювалося у статті газети The Telegraph від 2 листопада, у якій також зазначалося, що «…до внесення поправок до законодавства може залишатися ще більше року. За національними дебатами відбудуться регіональні громадські слухання щодо абортів, після закінчення яких буде складено звіт для надання до парламенту».
The Telegraph, схоже, підтримує тих, хто голосно аплодував, коли у жовтні Бенін схвалив легалізацію абортів.
Більш того, британська газета погоджується з тими, хто вважає нинішній намібійський закон пережитком патріархату, релігійності та апартеїду.
Кореспондент Сара Ньюі пише: «За словами істориків, закон про аборти та стерилізації 1975 року був прийнятий, щоб запобігти перериванню вагітності білими жінками в умовах істерії, пов’язаної з побоюванням, що чорношкіре населення перевершить їх чисельністю».
Очевидно, що будь-який закон, пов’язаний із трагічною політикою расової сегрегації на шкоду всьому населенню, не лише поганий, а й огидний. Однак, сумнівним є рішення розширювати доступ до абортів, включаючи планові аборти на вимогу. Пропоновані зміни не тільки не реабілітують тих, хто справді став жертвою апартеїду, але й порушують невід’ємне, недоторкане право, яке не підлягає обговоренню; саме право на життя.
Ндіілокельва Нтенгве, співзасновник організації Voices for Choices та Rights Coalition («Коаліція голосів за вибір і права»), яка виступає за аборти, заявляє у статті The Telegraph: «Поступово ми уникаємо колоніального минулого і усуваємо залишки апартеїду з нашої Конституції… суспільства рівних можливостей всіх намібійців. […] Це означає, що нарешті ми беремося за закони, які протягом багатьох років використовувалися для придушення жінок, дівчаток-підлітків та людей, які не відповідають гендерним нормам».
“Справедливе суспільство рівних можливостей” для всіх намібійців. Для всіх, крім немовлят в утробі матері.
