Нині чимало чернечих згромаджень та дієцезій прагнуть відкрити у себе католицьку школу, адже наявні тенденції української школи не обіцяють сприяти збереженню християнських цінностей в освіті майбутнього. Одним з прикладів успішного католицького навчального закладу є школа «Всесвіт» І-ІІІ ступенів у Житомирі, яка з 2020 р. знаходиться під опікою Салезіянського згромадження св. Йоана Боско. Про життя, труднощі і переваги католицької освіти спеціально для сайту «Родина» розповів шкільний капелан о. Міхал Воцял SDB.
Розкажіть про Салезіянську Школу «Всесвіт» у Житомирі: її початки, історію та сьогодення?
Початок салезіянської школи Всесвіт сягає 1994 року і пов’язаний з двома особами: органісткою та католицькою активісткою пані Зосею Білак та італійським священником та соціальним діячем доном Джузеппе Досетті, які зустрілися на початку 90-х у Житомирі. Він був готовий знайти кошти та підтримувати діяльність школи, а пані Зося – займатися цією справою на місці. За 27 років існування школа стала найбільшою серед подібних римо-католицьких закладів в Україні, у якій з 1 по 11 клас навчається 200 дітей, тобто в середньому у кожному класі є по 12 дітей. Хоча сам навчальний заклад може прийняти близько 280 учнів. Школа знаходиться у лісовому масиві на території 2,5 га. Це колишній інтернат, який має чотири поверхи загальною площею 4 тис. квадратних метрів. Також володіємо двома спортивними майданчиками: один з природним покриттям, а інший штучним. Одночасно розпочинаємо будівництво нового навчального приміщення в іншій частині Житомира, який зможе вміщати у майбутньому 600 дітей.
Тобто «Всесвіт» готовий до розширення?
Насправді, нині в школі є недобір учнів, оскільки в Україні немає попиту на приватні школи. Батьки часто їм недовіряють, хоча ця ситуація також змінюється. І звісно фінансовий аспект, бо місяць навчання на цей час коштує 3000 грн. Це включає для 1-5 класу повне навчання та перебування дитини на позакласній підготовці до 18 год, повне навчання для старшої та середньої школи та деякі безплатні гуртки. У вартість навчання не входить харчування та витрати на автобус для приїзду учнів вранці. Для порівняння у Житомирі існують дві інші приватні школи, у яких щомісячна платня становить 16 тис. та 9 тис. грн.
Хто може навчатися у Вашому навчальному закладі: лише католики чи всі охочі?
До 2020 р. школа представляла себе, як екуменічна, тобто не хотіла пов’язувати себе з конкретною християнською конфесією, хоча у її джерел дійсно були католики. З позаминулого року її власниками стало салезіянське згромадження і тепер більший акцент ставимо на католицький характер, який, втім містить і екуменізм. Католицька школа намагається бути максимально доступною для всіх верств населення, також і щоб гроші не були перешкодою. Наприклад, у нас на 200 учнів, 40 навчається за зниженою оплатою. Маємо багатодітні родини, 20 учнів є з інклюзією, тобто мають особливі навчальні потреби. Ну і звичайно якість освіти, адже на прикладі УКУ у Львові бачимо, що навіть люди, які не пов’язують себе із Церквою, йдуть навчатися туди, бо там високий рівень вищої освіти.
Який є ідеал виховання засновника згромадження салезіян св. Йоана Боско?
Ідеал дона Боско – це виховання доброго християнина та чесного громадянина. Ми, салезіяни, деколи перефразовуємо це наступним чином: добрий та чесний громадянин, бо є добрий християнин. Виховна система Дона Боско заснована на трьох стовпах: розум, релігія, любов, з яких остання є головною. Ми любимо своїх вихованців, використовуємо розум у вихованні та навчанні. А релігія – це ціль, для якої виховуємо, бо хочемо, щоб наші учні отримали спасіння. Святість показуємо, як ідеал виховання. Тому у нашій практиці є елементи релігійного виховання, у нашій школі присутня каплиця і я тут виконую служіння шкільного капелана. У нас викладається християнська етика та відбувається ранкова молитва. Також намагаємося, щоб наша школа не тільки добре виховувала, але і мала добрий рівень навчання. Для нас таким флагманом є УКУ, який конкурує з державними закладами за перше місце у рейтингу вищих навчальних закладів України. Наприклад, 5 наших салезіянських ліцеїв є у списку 200 кращих шкіл Польщі.
Як салезіянам вдається досягнути таких результатів?
Серед методів виховання, які застосовуємо є салезіянський принцип асистенції, тобто присутності вихователя серед вихованців, і сімейний дух, Намагаємося створити модель школа-сім’я, де не тільки підтрмуємо високий рівень знань та дисципліни, але і родинні відносини з дітьми та їхніми батьками. Хочемо максимально залучити батьків до процесу навчання та виховання дітей. Окрім різноманітних батьківських зборів до карантину проводили школи для батьків, коли запрошували їх на формаційні зустрічі з окремими спеціалістами або для участі у панельному столі. І також в окремі дні батьки виконували роль викладачів, коли могли ділитися з дітьми своїми захопленнями та основами своєї діяльності. Також були залучені до організації пасхальних та різдвяних ярмарків.
З Вашого досвіду, які найбільші труднощі пов’язані з відкриттям чи заснуванням католицької школи?
Перша складність – це вчительські кадри, тобто люди, які не лише на словах горіли б бажанням мати католицьку школу і бачили у цьому сенс. Також, щоб у ній, наприклад, працювати та бути волонтерами. Потрібно мати осіб з організаційним досвідом, як директор чи заступники. Маємо приклади, коли вчителі стверджують, що праця у нашій школі змінила їхній світогляд, і завдяки цьому вони стали ревними християнами. Маємо практику спільної молитви з вчителями та розважанням над Словом Божим, щоб потім впроваджувати у навчанні біблійні принципи.
Друга складність — це фінансова частина, наявність земельної ділянки та приміщення. Треба спочатку набрати мінімум 50-60 дітей, щоб мати можливість утримувати вчительський склад. Слава Богу, зараз вже є державна субвенція, але вона покриває лише 30 % від бюджету школи, решту треба просити у батьків.
І звичайно запит від суспільства. Наші католики не сильно переконані, що їм потрібна католицька школа і що вона є цінністю. Звичайно, у минулому були такі школи. У XVIII ст. У Житомирі існував єзуїтський колегіум, але з комунізмом це все закінчилося. І тепер треба відновлювати довіру до приватних шкіл і до католицьких зокрема.
Що діти можуть отримати в католицькій школі, що не отримають у державній?
У католицькій школі акцент ставиться не лише на навчанні, але й на вихованні. Нас цікавить не лише навчити, але й передати ієрархію християнських та біблійних цінностей. Намагаємося підійти до дитини максимально інтегральним чином. Маємо різноманітні пропозиції у контексті інтелектуального, релігійного, фізичного та духовного росту. Тому у нашій школі є фізичне виховання, спортивні заходів, гуртки на високому рівні. Намагаємося, дотримуючись салезіянської моделі виховання, щоби контакти між вихователями та дітьми були максимально наближеними до сімейних, одночасно пам’ятаючи про дотримання дисципліни.
Особливістю нашої школи є салезіянський характер з можливістю праці з дітьми, які мають інклюзію та поєднанням з педагогічною системою Монтессорі. Маємо добрі контакти з міською владою, яка нас підтримує. Гарні відносини є також вищими навчальними закладами Житомира, зокрема підписані домовленості з Житомирською політехнікою та університетом.
Не секрет, що нині в Україні активно ведеться впровадження гендерної ідеології, зокрема в освіті через підручники та навчальні програми. Як ви реагуєте на ці процеси?
Тепер бачимо в Україні небезпеку гендерної ідеології в освіті, але ця небезпека в католицькій школі є мінімальною. Надіюся так буде і надалі, бо наша виховна програма не дозволить запроваджувати іншу концепцію людини, сексуальності, аніж біблійна. Чому не виключаю повністю цієї небезпеки, бо приватні школи, попри власну автономію, також охоплені державними нормами, особливо, коли отримують державні гроші. На прикладі інших європейських католицьких шкіл, можу сказати, що гроші дійсно є спокусою, щоб скористатися з програм, які йдуть усупереч нашим християнським моральним цінностям. Маємо досвід Ірландії, коли католицькі заклади отримували фінансування з бюджету. Декілька років тому держава наказала їм зняти в усіх класах розп’яття та релігійну символіку, бо ці школи мають бути відкритими до всіх людей та “нікого не піддавати релігійній дискримінації”. І католицькі школи опинилися перед вибором, або відмовитися від публічних коштів або зробити те, що говорить їм держава. На цей момент, в Україні не бачу аж такої загрози, але треба бути готовим. Бачимо тенденції, що нині відбувається з курсами «Основи християнської етики» або програмою А. Буковинського «Основи сім’ї».
Як вплинули на Вас карантинні обмеження та які недоліки дистанційного навчання відчули?
Одним з принципів нашої школи – максимально вчитися офлайн. Декілька днів тому школа прийняла рішення, що з 14 лютого виходимо навчатися вживу. Щодо дистанційного навчання, то наші класи невеликі, а вчитель має можливість працювати з кожним індивідуально. Кількість дітей, що випали з навчального процесу є мінімальною, бо у разі проблем педагог може п’ять раз подзвонити батькам і проблема буде вирішеною. Кожний з вчителів вже набрав практичного досвіду якісної праці з учнями через інтернет. Але вважаю, що для психічного здоров’я дистанційне навчання має дуже негативний вплив.
Як у вашій школі виглядає інклюзивна освіта та які навчальні програми ви для неї застосовуєте?
Наша школа була однією з перших у Житомирській області, яка почала працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Тепер майже у кожному класі є від 1 до 3 дітей з інклюзією. Для школи це передбачає мати додатковий персонал, наприклад асистентів, які будуть піклуватися тими дітьми. Запровадження інклюзії було проявом християнських цінностей – допомогти родинам, які не знають, як відповісти на потреби їхньої дитини. Тепер це загальноукраїнський тренд, коли зростає і запит від держави та фінансування на інклюзивні класи. Бачимо на прикладі Житомира, що за даними інклюзивно-ресурсного центру збільшилася кількість таких класів, бо держава хоче допомогти таким особам.
Чи підтримуєте зв’язок з Вашими випускниками і як складається у них життя?
За 27 років існування школи вона дала 260 випускників. З 2019 року ми розпочали створювати базу випускників, і у червні 2021 року відбулася перша в історії школи «Всесвіт» зустріч випускників, на яку приїхало 30 осіб. Їм було цікаво зустрітися з вчителями, своїми друзями. Інколи наші випускники приходять до конкретних педагогів, щоб з ними порозмовляти. Зокрема, маємо 4 педагогів, які працюють у нас понад 20 років. Колись забрав автостопом до Києва одного інформатика, який виявився нашим випускником та був дуже вдячний своїм батькам, що віддали його саме до католицької школи.
