Отець Олександр Халаїм розповідає про свій досвід душпастирства, як військового капелана. Він підкреслив, що в цей час Церква повинна бути поруч з людьми, підтримувати їх і дбати про те, «аби нас не переміг дух ненависті».
Папа Франциск неодноразово говорив про те, що душпастирі повинні бути зі своєю паствою, пахнути своїми вівцями, тобто перейматися всім тим, чим живе Божий люд. «Тепер, на превеликий жаль, в нас є “запах” війни: запах горіння, запах болю, і також ненависті, – зазначив в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News отець Олександр Халаїм. – Цей запах важко описати, але багато людей просякнуті цим запахом, і головне, щоб цей “запах” і цей біль не переміг. Завдання Церкви в цьому контексті полягає в тому, аби бути поруч з людьми, давати надію і допомагати людям долати ненависть, бо коли нас подолає дух ненависті, то ми вже програли».
Отець Олександр, що належить до римо-католицької Кам’янець-Подільської дієцезії та є військовим капеланом, прибув до Риму разом з деякими священиками з України, щоби взяти участь у ІІІ Всесвітній зустрічі Місіонерів милосердя, що відбулася від 23 до 25 квітня 2022 року.
Наш співрозмовник поділився, насамперед, своїм особистим досвідом переживання війни. З одного боку, як він зазначає, важко знайти пояснення людській ненависті й агресії, що виливається на мирних жителів, а з іншого боку, вказує на необхідність перебувати поруч з людьми, які зазнали насилля. Але перебуваючи із українськими солдатами, їхній капелан бачить в них велику надію і силу духу. «Вони усвідомлюють, що вони стоять за щось, що є гідне їхнього покликання», – зазначає він.
Ділячись думками про завдання Церкви у цей важкий час, отець Олександр підкреслює, що Церква повинна бути поруч з людьми й підтримувати їх. Ще одне важливе завдання – дбати про те, «аби нас не переміг дух ненависті».
Ви також є свідком страждання, болю зла… Що Ви робите для того, щоб Вас не поглинуло це все? Відповідаючи на це запитання, наш співрозмовник вказує на важливість молитви. «Ці питання, які у мені повстають, цей біль і крик – це все я віддаю Богові».
Критичні ситуації є випробуванням для віри, де особиста чутливість і людяність простих людей допомагають знайти відповіді на глибоко духовні питання. «Це є віра в те, що кожен день дарований Богом, що я дочекався цієї ночі», – пояснює священик. «На війні немає людей невіруючих».
Ці два місяці стали для отця Олександра також періодом незабутніх зустрічей. Він розповідає про одну з них. Це історія про те, як один католицький солдат підготував до Святих Таїнств свого побратима «настільки добре, що напевно не всі катехити могли би так підготувати».
Для священика поїздка до Риму була додатковим навантаженням. Він пояснює, чому він все ж таки вирішив приїхати на ІІІ Всесвітню зустріч Місіонерів милосердя.
Серед ключових тем звернення Папи до учасників цієї зустрічі були милосердя та прощення. Наші італійські колеги запитали отця Олександра Халаїма про те, що означають ці поняття в час війни. «Перед прощенням, – відповів він, – має бути діалог. Прощення має бути прийнятим. Прощення – це довгий шлях. Для мене зараз важко говорити про прощення, коли надалі летять бомби, коли досі гинуть діти, коли наші міста ще бомбардують. Коли припиниться вогонь, коли настане мир, а не тільки перемир’я, тоді ми зможемо говорити про прощення, але це буде довгий шлях трьох-чотирьох поколінь. Пробачити те, що зазнали жінки та діти, справді дуже важко. Так, ми, християни, повинні говорити про прощення, але ми не повинні зловживати цим словом, бо прощення – це відповідальність. Господь прощав не лише словами, а й серцем. Буде потрібне тривале лікування душ».
