Німецький кардинал, який пережив жахіття нацизму розумів, що одними закликами та пацифістською риторикою не зупинити диктатора. Тому і його ставлення до ідеології радикального пацифізму, тобто повного засудження використання зброї, також негативне. Пропонуємо вам ознайомитися з фрагментами його навчання, щоб зрозуміти, який є погляд Папи Бенедикта на війну. І хоча нині він мовчить, його написані колись слова звучать не менш красномовно та ясно.
* * *
Якщо коли-небудь і був bellum iustum (справедлива війна) в історії, то тут, у діях союзників, тому що їхнє втручання було також спрямоване на благо тих, проти кого ці країни ведуть війну. Ця обставина здається мені важливою, тому що вона на прикладі історичної події показує, що тотальний пацифізм не може захистити… Але перш за все мир і право, мир і справедливість між собою нерозривно взаємопов’язані. Там, де зруйноване право, там де починає панувати несправедливість, мир також вже в якійсь мірі є зруйнований. Тому турбота про мир — це, насамперед, турбота про форму закону, який забезпечує справедливість для окремих людей і для цілих громад. …Ми, німці, вдячні, що завдяки тим діям (справедливій війні) нам було повернуто право і свободу» .
Й. Ратцінгер, чеврень 2004 р. на 60-ту річницю висадки союзників у Нормандії під час ІІ Світової Війни.
***
Абсолютний пацифізм… означав би капітуляцію перед беззаконням, сприяв би його поширенню і піддав би світ диктату насильства».
(Kard. J. Ratzinger. W poszukiwaniu pokoju)
***
Тероризм і пацифізм є… двома сторонами однієї анархістської медалі. Обидві анархістські позиції атакують існуючий порядок: перший скасовує принцип ненасильства, другий – право і обов’язок справедливого захисту… Помилка [моралізаторів] – у відмові певної соціальної групи до справедливої війни (bellum iustum), як би жорстко вона не була обмежена критеріями та умовами, її не можна усунути в ім’я анархістської ідеології тотального пацифізму
(Ratzinger J. Czas przemian w Europie. Miejsce Kościoła i świata, tłum. M. Mijalska, Kraków 2001, s. 16)
***
Згідно всієї великої християнської традиції, у світі, позначеному гріхом, не можна виключати такої злої агресії, яка загрожуватиме знищенню не лише цінностей і багатьох людей, а й образу людини, як такої. У такому випадку захищати себе, а також захищати інших, може бути обов’язком.
(Кардинал Ратцінгер у інтервю для Ватиканського радіо)
***
«Це правда, що сьогодні існує нова моральність, яка визначається такими словами, як справедливість, мир, захист планети… Однак ця мораль залишається невизначеною і, таким чином, майже неминуче буде віднесена до партійно-політичної сфери. Це насамперед вимога, звернена до інших, і має занадто мало особистого обов’язку у нашому повсякденному житті. Що дійсно визначає справедливість? Хто їй служить? Що служить миру? Останні десятиліття ми широко бачили на наших вулицях і площах, як пацифізм може відхилятися у бік деструктивного анархізму аж до тероризму».
(Europa Benedykta w kryzysie kultur, Święty Paweł, Częstochowa 2005, s. 44-45.)
***
«Застосування військової сили морально виправдане, якщо водночас наявні такі умови: 1) є безперечна впевненість, що противник завдає тяжкої і тривалої шкоди; 2) усі мирні альтернативи виявилися марними; 3) є обґрунтована надія на успіх; 4) воєнні дії не спричинять іще гіршого лиха (тут треба зважити на величезну силу новітніх засобів знищення).
(Катехизм Католицької Церкви, підготовлений під ред. Кард. Ратцінгера, 1994).
