“Українські герої – це люди любові”, – владика Борис Ґудзяк

27 травня під час інтерв’ю він поділився роздумами про війну росії проти України.
– Як змінюється ставлення до України на світовій арені?
– Як зберегти любов і уберегти серце від ненависті?
– Які нові сенси дає Україна Європі та світові?

Тези розмови:

• Велике лукавство цієї війни розкривається перед нашими очима, але також – і Божа дія. Мужність людей проявляється. Я телефоную кілька разів на день в Україну, говорю з єпископами в Харкові. Вони під обстрілами четвертий місяць, але зберігають рівновагу духу. Зідзвонююся зі студентами, з ректором УКУ о. Богданом Прахом, з рідними… І я вражений як українці тримаються. Вони вселяють в нас віру. Кажуть: «Тільки перемога»: або свобода або смерть. І мені такий радикалізм додає наснаги.
• Це також змінює думки світу. Як керівник відділу зовнішніх зв’язків УГКЦ, моїм завданням є представляти питання України, українського народу, церковного життя у міжнародному контексті. І я бачу у Вашингтоні з тижня на тиждень, з місяця на місяць як змінюється ставлення: весь час зростає оцінка України, цієї гуманності, помимо війни. У тих нетрях, підвалах «Азовсталі» вінчалися і робили обручки з дротів. Валерій та Андрій Карпиленки одружилися 5 травня. Пара була вінчана лише три дні, перед загибеллю молодого. Це є істинна. Це є правдиві, глибокі речі, які серед нас відбуваються.
• Я би дуже заохочував всіх українців дерзати, берегти своє серце від страху, ненависті і гніву. Перетворювати гнів і образу в мужність. Про це дуже гарно сказав наш Патріарх Блаженніший Святослав. Бо ненависть породжує злочинців. А любов породжує героїв. І наші герої – це люди любові. І українці в очах світу стають моральними лідерами.
• Багато людей у світі кажуть: «Ми би хотіли мати такого президента як Зеленський». Я намагаюся пояснювати, що Зеленського зробив український народ. Український народ його попровадив: ці люди на фронті, які віддають своє життя, ці волонтери, ця молодь, ця жінка, яка банкою помідорів збила ворожий дрон…
• У західній культурі є чим раз менша віра у вічність. Натомість є віра у смерть, за якою кінець. І тому збереження життя, здоров’я, шкіри без зморшок, продовження віку – це дуже важливо. А що по тому боці? Наша віра і українська культура, яка побудована на християнській вірі, надіється на вічність. Коли ми віримо у вічність, ми менше боїмося. А безстрашність – це початок вічності. І багато українців, свідомо чи несвідомо, почали жити вічно, бо перестали боятися. Їхня гідність сьогодні промовляє чи то до Парижу, чи до Нью-Йорку, чи до Ванкуверу.
• Сьогодні Україна дала нові сенси Європі. Вона об’єднала Європу, яка тріщала. Об’єднала Північноамериканський альянс. Україна допомагає вірити людям, які є в неможливих обставинах, що ми можемо бути людьми навіть у підвалах Маріуполя. Сьогодні Україна стала великим донором нових сенсів.
• Поруч нас, серед нас, у нашій історії відбувається те, що зараз змінює цілий світ. Енергетика (використання вугілля, нафти, газу) буде інакшою після війни, екологічні процеси зрушаться з місця. Глобальна система безпеки змінюється. Питання забезпечення харчуванням буде мінятися, бо люди зрозуміють, що російська агресія призводить до голоду для десятків, сотні мільйонів людей. І цінності будуть налагоджуватись. Можливо, це не є найважливіше кілька разів на рік їхати на острови на відпочинок? Натомість можна послужити тому, хто поруч: як українці нині служать один одному, як поляки послужили українцям. Нині присутність українців по всьому світу заставляє людей багато чого переосмислити.
• Хочу побажати всім православним братам єдності, щоби була одна об’єднана Українська православна церква. Це буде дуже важливим кроком до об’єднання християн в Україні. Ісус просив своїх учнів: «Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі». Одним з дуже негативних явищ у нашому християнському світі є те, що ми є поділені. І треба працювати над нашим об’єднанням. Може, як раз Господь через жертви цих героїв цінностей допоможе нам переступити через бар’єри, що поміж нами є.
• Зараз є дуже важливо, щоби була політична єдність. Не може бути цензури: має бути співпраця того, що ми засмакували. Ми побачили, що Україна може бути іншою. Наше церковне життя може бути іншим. Нам треба йти далі. Бо ми свідомі того, що в нас чимало негараздів. Ще є рефлекси корупції. І був би великий гріх, якби ми змарнували цю кризу і жертви. І повернутися до старого. Має настати великий прорив.
• Моя надія є на тих, які сьогодні на фронті. Я думаю, що зберігаючи гуманність, вони стануть важливими лідерами в нашому суспільстві. Моя надія на нове покоління, молодих людей. Україна змінює багато. Треба, аби сама Україна мінялася. Ми живемо у страшний час, але водночас це час надзвичайних можливостей, бо війна дуже прискорює історичні процеси. Процеси в Україні рухаються на моральному рівні у здоровому напрямку і ми маємо не дозволити, щоб травми, дії лукавих і лукавого звернули нас зі шляху очищення і духовного піднесення.
• Хочу звернутися до всіх українців: ви є Богом благословенні, ви маєте велику гідність! Наші Воїни, наші Герої, які загинули, перейшли до життя з Богом, бо вони віддали своє життя у найбільшій любові, у жертві до інших людей. Ми християни віримо, що Господь прагне, щоб ми з Ним були. І я вірю, що ті, які віддали свої життя за Україну, є сьогодні з Богом. Вічність починається, коли ми не боїмося.

Олексій Погорєлов