Я хочу Вам сказати, що там на передовій прекрасні люди. Я мала нагоду поспілкуватися з трьома з них, які були з моїм сином Артемієм Димидом. Це святі люди. Вони знають, що вони роблять, чому вони там є. І найстаршому з них напевно 28 років. Це професійні військові. Там є люди з почуттям гумору, з колосальним інтелектом.
Останніми словами мого сина Артемія у земному житті було: “я вижив”. І наша родина живе у тій реальності, що він живий.
Що просять ті хлопці? Кожен з нас робить те що у людських силах. Але я вас прошу посилити молитву. Ви і так молитеся, багато молитеся. Але ми з отцем Василем Рудейком хочемо таку ініціативу зробити у церкві Климентія на Чупринки. Організувати годину посиленої молитви саме за воїнів. Буде фіксована година, щоб приходити і молитися.
На Заході професійні військові не розуміють чому ми всі тут досі живі. Це чудо Боже. Кожна молитва, кожне “Господи помилуй” може врятувати життя якогось хлопця, який у шпиталі, поранений, у полоні, на завданні зараз. Прошу молитися за мого сина Дмитра, який у Збройних Силах і продовжує служіння. Бо це його Україна!
