Прощення без спокути – безкарність. А безкарність − це огидно, це мерзенно, це аморально. А що таке спокута? І якої спокути від нас очікує Бог? Це духовна переміна, зламане серце, щире милосердя! Кара не є метою спокути; страждання – це тільки засіб скинення старої людини й одягнення в нову, бо «хто страждав тілом, той перестав грішити, щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими пожадливостями, а за волею Божою». (1 Петр.4:1-2)
Найвищою спокутою є покаяння, переміна мислення, милосердя. «Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло» (Прип.16:6). Так говорить мудрий Соломон. А Даниїл повторює за ним: «Спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи – милосердям до бідних» (Дан.4:24). І врешті сам Ісус, нагадуючи про вищість милосердя над жертвою, закликає: «Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте» (Лк.11:41).
Цю традицію засвідчує Тертуліан, один з пресвітерів Ранньої Церкви. Він каже: «Сповіддю приготовляється прощення, зі сповіді народжується покаяння, а покаянням вмилостивляється Бог. В такий спосіб, публічна сповідь вчить людину приниженню та смиренності, зобов’язуючи до поведінки, привабливої для милосердя» (Тертуліан, Про покаяння, 9).
Вкрай важливо уточнити, що милосердя тут − це не заслуга, а благодать. Заслуга − це логіка й мислення старої нерозкаяної людини, яка мислить категоріями: «Що я буду за це мати? Що мені буде, якщо я зроблю це?». І таке мислення є чимось дуже далеким від справжнього покаяння. Ознакою покаяння є логіка благодаті. Це зламаність серця, що схиляє до поведінки привабливої для милосердя. В цьому й парадокс покути, якої від нас очікує Бог, вона є відмовою від самоспасіння, збирання заслуг і зосередженості на собі та перехід у зовсім іншу площину сприйняття Бога, себе та навколишнього світу − площину благодаті, великодушності та милосердя. Це і є справжня духовна жертва, здатними до якої нас робить досконала Жертва Христа!
Бог бажає покаяння росіян, а не їхньої смерті. Але це не означає підтримку безкарності. Ми повинні розуміти, що з біблійної перспективи справжнє покаяння – це смерть старої людини. Не можна отримати прощення без справжнього покаяння. Ті росіяни, які зараз вчиняють беззаконня проти України безумовно повинні померти, але в них є два шляхи для цього: або щире покаяння й смерть старої людини, або нерозкаяність і знищення з обличчя землі. Третього не дано.
Слово про слово
