Ця історія сталася на Харківщині в селі Голубівка з пастором Володимиром Данилецьким і його дружиною Тетяною.
Далі історія з перших вуст від пастора Володимира Данилецького.
– 2 березня окупанти зайшли до нашого села. Першим ділом вони дізналися, що я пастор і капелан, та ще і їздив в АТО. До нас прийшло 8 осіб, аби розбиратися. Дружину одразу відвели в будинок під приводом того, що треба, щоб вона показала документи. А мені сказали: “йдемо, ти покажеш церкву, як ти тут проповідуєш, що робиш…”
Я розумів, що ці люди налаштовані вороже до нашої сім’ї та до церкви. І коли я пішов вперед, то почув як ззаду пересмикнули затвор автомата, а потім клац – спущений курок і удар бойка по патрону… І тиша… Пострілу нема, патрон не спрацьовує….
Після цього коротка тиша і знову пересмикнули затвор автомата, а потім клац.. удар бойка по другому патрону і…тиша… знову патрон не спрацював…порох не загорівся…
Їх стоїть вісім осіб і той, хто стріляв кричить: Та що це таке??? Він знімає ріжок і показує іншим воїнам, що він повний… Він розмахує ріжком та автоматом і кричить: – Що це таке? Дивіться патрони є в ріжку, але автомат не вистрілює!!!
Я розумію, що зараз стою на порозі смерті, але в мене в цей час не було жодного страху, лише я дуже переживав, а як же моя дружина Таня, як вона переживе, що мене не стане…
В цей момент я повертаюся до них і кажу: Можна я помолюся за вас?
Один з них каже: Вперше бачу такого ідіота, якого хочуть розстріляти, а він хоче помолитися за нас.
За пару хвилин моя дружина, яка в будинку показувала документи окупантам та молилася про мене, змогла нарешті вискочити на вулицю. Вона трохи відволікла увагу тих, хто хотів розстріляти мене. А ще за декілька хвилин прибігає їх командир та кричить їм: Бігом забирайтеся звідси!
Отак Господь врятував нас в той час. Він вивів нас із долини смертної темряви. Він допоміг нам потім виїхати на вільну територію та створити нову церкву в Полтавській області.
Поширюємо цю історію, аби більше людей побачили силу Божу та силу молитви.
