У Франції існує великий сектор приватної освіти, і це, як правило, католицькі школи. Їхня автономія досить обмежена, але такі заклади намагаються хоча б формально підтримувати відповідність освіти вченню Церкви.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Деструктивна мода на так звану зміну статі, створена ЗМІ та політиками, створює проблеми і в освітній сфері. Католицька шкільна система на Сені має проблему з циркуляром Міністерства національної освіти, опублікованим у вересні 2021 року про «краще врахування питань гендерної ідентичності в шкільному середовищі». Він наказує директорам, вчителям і репетиторам «підтверджувати» «гендерну ідентичність» учня, в тому числі, наприклад, використовувати жіночі форми імен для хлопчиків, які мають таку фантазію, і навпаки. «Жодна школа від Бретані до Парижа не може сказати, що це їх не стосується», — каже Жан Матос, керівник проекту з біоетики єпархії Ренн. Два роки він їздить по всій Франції, щоб «тренувати» директорів шкіл в питаннях «перехідного періоду». Директори часто безпорадні, і виникає питання – чи варто приймати вимоги студентів щодо “гендерного перевизначення” з такими наслідками, як форма імені, користування туалетом протилежної статі, місця в гуртожитку чи навіть носіння одягу, призначеного для протилежної статі? Або, навпаки, католицькі школи повинні автоматично відмовлятися виконувати такі прохання та посилатися на приватний характер закладу та його внутрішні правила? Така позиція призводить до конфліктів з активістами, які вже судяться з приватними навчальними закладами за випадки відмови «приймати» людей, які почувають себе «транс».
Підраховано, що у Франції з 1,5 тис. до 2000 дітей звернулися до спеціалізованих центрів, які займаються хірургічною та гормональною «зміною статі». Багато підлітків називають себе «транс». Вони ідентифікуються як «небінарні» (як чоловіки, так і жінки), «а-гендерні» (ні чоловічі, ні жіночі) або гендерні флюїди (іноді чоловіки, іноді жінки). Найчастіше це «самодіагнози», не підкріплені жодними дослідженнями і, наприклад, психологічними спостереженнями за дітьми, а засновані на моді та підпорядкуванні ідеологічному наступу ЛГБТ-руху.
Католицька освітня асоціація (SGEC) рік шукала «третій шлях». У 2022 році вона розробила текст, над яким працювали директори єпархіальних шкіл. Їх перша пропозиція, що просочилася, викликала скандал серед багатьох католицьких вчителів. Вони сприймають «третій шлях» як поступку гендерній ідеології. Тому навколо отця Вінсента де Мелло, засновника Centre Lapparent pour l’éducation у Парижі, сформувалася група директорів єпархіальних шкіл і вчителів. Вони заперечували такі пропозиції, вказуючи на майбутні «юридичні ризики». У деяких країнах, наприклад в Англії, дорослі, які були “трансформавані” в дитинстві, подають скарги на людей, які дозволили їм «змінити стать», завдаючи таким чином шкоди.
Після хвилі критики SGEC розробив нову (конфіденційну) версію рекомендацій, яку, як повідомляється, уже добре сприйняли члени Єпископської ради з католицької освіти. Текст має бути опублікований найближчим часом. Водночас «робоча група», зосереджена навколо о. де Мелло створила інший текст, підтриманий архієпископами Франсуа Жаколіном і П’єром-Антуаном Бозо. Він запропонував інший підхід, більш консервативний і відкидаючи зобов’язання католицьких шкіл підтримувати «трансгендерність».
За даними тижневика Famille Chretienne, текст був прихильно сприйнятий близько двадцятьма єпископами. SGEC хоче поєднати «благу новину християнської антропології, повагу до гідності особи та зміни в законодавстві». Філіп Делорм, генеральний секретар SGEC, зазначає, що якщо позиція не буде прийнята, існує реальний ризик звинуватити католицькі школи в дискримінації. В організації кажуть, що прийняти кожну молоду людину до школи означає «врахувати людину такою, якою вона є». За словами лідера SGEC, позиція «ми не можемо» означала б «де-факто виключення цих дітей». І тому проблема гендерної ідеології розділила навіть католицьку освіту…
