У світлі, як культурної позиції України щодо питань ЛГБТК, так і даних, які свідчать про недоліки одностатевого виховання дітей, указ президента про легалізацію одностатевих шлюбів був би образою для нації. Крім того, будь-яке використання нинішньої залежності України від урядів США та ЄС шляхом заохочення її ідеологічної колонізації за повної відсутності народної підтримки було б недоброчесним.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
На подив і неприховане ликування багатьох спостерігачів під час виснажливої війни питання легалізації одностатевих шлюбів опинилося на столі президента Зеленського. Онлайн-петиція успішно зібрала понад 25000 підписів, а отже президент повинен розглянути це питання та дати відповідь. Автор петиції посилався як на невизначеність військового часу, так і на одностатеве батьківство, щоб мотивувати своє прохання, яке звучить так:
У цей час кожен день може бути останнім. Нехай люди однієї статі отримають можливість створити сім’ю і мати підтвердження цього офіційним документом. Їм потрібні ті ж права, що й традиційним парам.
Це не єдина петиція, яку має розглянути Зеленський.
Існує прагнення скасувати заборону на виїзд дорослих чоловіків (віком до шістдесяти років) — це було відхилено, як і перехід до онлайн-навчання до кінця війни. Запропонована заборона на феєрверки та піротехніку, зрозуміло, була підтримана, а потім передана на розгляд до відповідної гілки влади. На президентському столі лежать інші петиції, у тому числі заміна памʼятника Катерини ІІ в Одесі на статую гей-порнозірки, крок, який, як стверджували петиціонери, надішле «чіткий сигнал про те, що Україна підтримує ЛГБТ-спільноту». У світлі цих більш ексцентричних зусиль виникає питання, наскільки серйозно сприймаються такі петиції.
Воєнний стан, який зараз діє в Україні, забороняє вносити зміни до Конституції, в якій шлюб визначається, як «заснований на вільній згоді жінки та чоловіка». Чи змушують Зеленського платити за сучасну зброю та членство в ЄС культурними привілеями? Може бути. Але чи поступка ідеологічній колонізації суперечить народній мудрості його власного народу? Абсолютно.
Опитування на тему ЛГБТК в Україні
Залишається лінія поділу, що проходить на південь через Центральну Європу — від балтійського кордону між Німеччиною та Польщею аж до середземноморського кордону, що відокремлює Францію від Італії. Європа розділилася — майже буквально — щодо того, чи є право двох чоловіків чи двох жінок на шлюб. Ця лінія не змінилася з тих пір, як пандемія та регіональний конфлікт привернули увагу до більш нагальних питань. У деяких країнах досягнуто прогресу в рівноправному ставленні до «союзів», але в офіційному шлюбі це не так.
Україна, однак, знаходиться далеко на схід від цієї лінії. Ми можемо дізнатися про погляди українців на гомосексуалізм, дослідивши останню версію Всесвітнього дослідження цінностей (WVS), добре визнаного міжнародного проекту опитування, відомого своїми повторними вимірюваннями, великою кількістю вибірок та адмініструванням ідентичних опитувальників у різних країнах. Остання ітерація була проведена в Україні в 2020 році — незадовго до того, як почалася війна з вторгненням у лютому 2022 року. Українські дані свідчать про критичне оцінювання гомосексуалізму та одностатевих шлюбів, яке не спостерігалося в Сполучених Штатах десятиліттями.
Спершу респондентів запитали, чи не проти вони мати гомосексуалістів за сусідів — рузультат був приблизно 50/50. Додаткові дані опитування Київського міжнародного інституту соціології зазначають, що частка українців, які мають «негативне ставлення» до ЛГБТ-спільноти, зменшилася з 60% до 38% з 2016 року, але не сильно зросло «позитивне ставлення». Натомість зросла байдужість.
Українські дані демонструють критичне ставлення до гомосексуалізму та одностатевих шлюбів, яке не спостерігалося в Сполучених Штатах протягом десятиліть.
Думки різкіші щодо того, чи є гомосексуалізм «виправданим»: це питання було поставлене респондентам разом із серією 18 інших «дій» (таких як крадіжки, податкові обмани та політичне насильство). Схоже, що цей пункт відноситься до поведінки, а не до самовизначеної орієнтації, і його включення до списку негативних пунктів викликало б методологічні заперечення. Тим не менш, респондентам не довелося бути критичними. Але вони були! 42% з них сказали, що гомосексуалізм «ніколи не можна виправдати», порівняно з менш ніж 2%, які сказали, що він має бути «завжди виправданим». Молодші респонденти були більш прихильними, але не набагато. Трохи менше 12% українців повідомили про будь-яку відповідь, яка схилялася в бік «виправдано». Навряд чи це суттєве схвалення.
Більше того, WVS запитав про одностатеве батьківство, тему, згадану в петиції. WVS запитав респондентів про рівень їхньої згоди щодо твердження: «Гомосексуальні пари такі ж хороші батьки, як і інші пари». Тут також вищий відсоток респондентів, які не хотіли висловлювати свою думку: 20% відповіли, що не знають. Інші мали очевидну думку: 26% категорично не погоджувалися, 30% просто не погоджувалися, а 12,5% не могли визначитися. Лише 8,5% погодилися, і трохи більше 2% повністю погодилися з тим, що гомосексуальні пари такі ж хороші, як і інші пари.
Типи стосунків і діти
Звичайно, думки про одностатеве батьківство можуть не відповідати дослідженням. Але через 10 років після того, як я почав розкривати цю тему, я все ще переконаний, що існують відмінності між батьками та матерями, і що типи стосунків мають значний вплив на дітей. Тому нібито «консенсус» про те, що діти з одностатевих домогосподарств нічим не відрізняються від дітей з різностатевих домогосподарств, зокрема, одружених сімей, є доволі сумнівним.
Історія про «відсутність відмінностей» між одностатевими та різностатевими домогосподарствами з дітьми базується на парі повторюваних тем в опублікованому дослідженні: (1) приховуванні за малими та нерепрезентативними вибірками та (2) вмотивованості дослідників, які намагаються «пояснити» ці надокучливі базові помітні відмінності між дітьми з одностатевих та різностатевих домогосподарств.
Побудова статистичних моделей для приховування відмінностей називається p-hacking, поширена, але проблематична практика. Дослідження, проведене у 2020 році за участю понад 1,2 мільйона дітей у дружніх до геїв Нідерландах, чиє головне повідомлення в ЗМІ проголошувало, що одностатеві батьки кращі за батьків протилежної статі, тим не менше показало, що 55% дітей, які живуть з одностатевими батьками, пережили розлучення цих батьків, що значно перевищує 19% дітей батьків протилежної статі, які пережили те саме. [Ігнорування змінної батьківських розлучень], відкриває шлях для проголошення переваг одностатевих батьків. Це звичайна статистична практика, але оманлива.
Тому альтернативні аналізи завжди є гарною ідеєю. Наприклад, опублікований у 2020 році повторний аналіз трьох репрезентативних наборів даних зі Сполучених Штатів і Канади показав, що наявність дітей, як правило, стабілізує протилежностатеві пари, але дестабілізує одностатеві. Рівень розірвання відносин становив 43% для одностатевих пар, але лише 8% для різностатевих пар. Його автори погоджуються, кажучи, що «батьківська нестабільність є важливим фактором, через який сексуальна орієнтація батьків впливає на рівень життя дітей».
У світлі як культурної позиції України щодо питань ЛГБТК, так і даних про нестабільність одностатевих союзів, указ президента про легалізацію одностатевих шлюбів був би образою для нації.
Якщо одностатеві шлюби стануть реальністю в Україні, українці обійдуть більшу частину Центральної Європи — Італію, Чехію, Польщу, Угорщину — та всіх своїх східноєвропейських сусідів, де такого просування ЛГБТ немає. Це був би продукт діяльності президента, який прагнув догодити агресивним західним культурним імперіалістам, які тепер прагнуть послабити захист шлюбу, пов’язавши його прихильників з Володимиром Путіним, який, безсумнівно, перетворив би будь-яке схвалення одностатевих шлюбів на мотивацію для подальшої агресії в Донбасу.
Хоча одностатеві шлюби можуть здаватися святим Граалем прав ЛГБТК, для багатьох учасників руху це вже давно не фінальна точка. Натомість «шлюбна рівність» часто слугує плацдармом, з якого можна починати спроби ще більше підривати диморфне розуміння чоловіка та жінки. Представники молодших сексуальних меншин більш схильні вважати давні шлюбні норми «нудними, сексистськими, моногамними та обмеженими”.
Боротьба за свободу України залишається справою гідною зусиль. Притягнення російського керівництва до відповідальності за напади військових на мирних жителів та інші звірства є справедливим, але будь-яка користь від поточної залежності України від урядів США та ЄС шляхом заохочення її ідеологічної колонізації за повної відсутності народної підтримки була б не доброчесною, а порочною. Якщо війна в Україні справді є культурною війною, війною про «демократію та українську культуру, минуле та сьогодення», президенту Зеленському було б добре зберегти те, що хоче зберегти його власний народ — структуру та значення шлюбу, який є самим серцем соціального відтворення та безперервності націй.
Марк Регнерус
