Як підрахували в Інституті демографії та соціальних досліджень, станом на 1 січня 2023 року чисельність населення України становила 28-34 млн. Ба більше, до 2030 року населення України продовжить скорочуватися до 24-32 млн, пише Фокус.
Такими висновками поділилася Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, на нещодавній дискусії “Зміна демографічної ситуації в країні: прогнози і виклики для держави”. У своїх розрахунках науковці спиралися на наступну наявну статистику:
- на 1 січня 2022 року, за даними Держстату (з мешканцями ОРДЛО): 41,2 млн. осіб;
- на 1 січня 2022 року, за даними Держстату (без мешканців Криму та ОРДЛО): 37,4 млн осіб;
- на 1 січня 2022 року, за даними мобільних операторів (без мешканців Криму та ОРДЛО): 36,6 млн осіб;
- на 1 січня 2023 року, за даними мобільних операторів: 31,1 млн осіб;
- на 1 січня 2023 року в регіонах, тимчасово окупованих після 24 лютого: 3 млн осіб.
Великий мінус. Як скорочення населення впливає на економічний потенціал
В презентації дослідження Елла Лібанова зауважила, що усі прогнози повоєнного розвитку України — економічні, безпекові, соціальні, екологічні та інші мають спиратися на демографічні прогнози. Тобто тепер стелею для будь-яких очікувань й розрахунків буде нова невтішна демографічна реальність.
Ганна Вахітова, професорка Київської школи економіки, погоджується з оцінкою кількості населення України в 30-31 млн. Але, на думку співрозмовниці Фокусу, сьогодні ми не відчуваємо сильного негативного впливу на економіку від відсутності в країні певної частини населення через скорочення ВВП країни на 30%. Бо бізнес, особливо малий і середній, переживає важкі часи, й значна частина людей, які поїхали за кордон, в Україні мали б бути безробітними. Між тим, Вахітова попереджає, що після закінчення війни в країні сильно загостриться дефіцит робочих рук, особливо тих, які потрібні для відновлення країни.
“Відтік населення з території України впливає на макроекономічні показники: скорочує пропозицію робочої сили, зменшує споживання домогосподарств та стримує економічну активність. Різке скорочення населення посилює диспропорції на ринку праці, що обмежує темпи економічного відновлення й вирівнювання цих диспропорцій вимагатиме достатньо тривалого часу”, — відповіли на запит Фокусу в Нацбанку.
Втім, в НБУ вказують на підстави для очікування поступового покращення стану ринку праці, що сприятиме економічному зростанню в середньостроковій перспективі. Крім того, експерти розповідають й про механізми, які можуть дещо нівелювати негативний вплив скорочення населення.
“Є така відома модель економічного росту — модель Солоу, яка говорить, що економічний ріст є функцією від робочої сили, капіталу та технологій, — коментує ситуацію Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Ukraine. — Робоча сила, звичайно, важливий фактор, але не ключовий, бо в сучасному світі головними стають капітал та технології. Відповідно, відтік робочої сили стане трагедією саме за відсутністю притоку капіталу та технологій”.
Для прикладу співрозмовник Фокусу пропонує порівняти дві моделі умовного бізнесу:
- виробництво передбачає наявність багатьох дешевих працівників, й, відповідно, відтік робочих рук обертається для такого підприємства трагедією;
- бізнес стає високотехнологічним, завдяки чому замість 50 людей на виробництві потрібно лише двоє. Така компанія, не тільки адаптується до ситуації, а й буде здатна запропонувати двом працівникам гідні зарплати, заради яких мігранти будуть готові повертатись в Україну.
Подібна технологічна модернізація й створення робочих місць з конкурентним рівнем оплати праці, вочевидь, стануть викликом для українського бізнесу на етапі відновлення країни. Адже, як попереджають в Національному банку, після повноцінного відкриття кордонів значній частині бізнесів доведеться конкурувати за робітників, зокрема і з закордонними роботодавцями, що позначатиметься на темпах зростання зарплат.
Країна пенсіонерів. Як скорочення населення впливає на держбюджет і пенсійну систему
Через відтік громадян Україна стикається з недоотриманням податків, які сплачуються з зарплати, — податок на доходи фізосіб (ПДФО) і єдиний соціальний внесок (ЄСВ), а ще податків споживання — ПДВ та акцизу. Відповідно до оприлюдненої нещодавно презентації Міністерства соцполітики, короткострокове і середньострокове зменшення кількості працюючих, які сплачують ЄСВ, становить 25%.
Оскільки Пенсійний фонд України наповнюється за рахунок левової частини ЄСВ й, крім цього, отримує суттєві дотації з дохідної частини бюджету, скорочення кількості платників податків в країні має боляче по ньому вдарити.
“Відтік з України працівників стає трагедією саме для солідарної пенсійної системи, бо при цьому сильно погіршується співвідношення працездатного та пенсійного населення, — наголошує Дмитро Боярчук. — Бо для решти напрямів зменшення людей в країні потягне за собою відповідний перегляд видатків на фінансування меншої кількості шкіл, лікарень, поліції тощо. Тому, якщо не брати до уваги можливий варіант нашого збагачення за рахунок капіталу, бюджет просто пройде певну трансформацію”.
На тлі відтоку людей в Україні додатково прискорюється процес старіння населення. Ганна Вахітова нагадує, що, відповідно до усіх наявних досліджень, частка жінок серед тих дорослих, які виїхали, складає біля 80%, і більшість з них — працездатного віку.
“Політика країн-реципієнтів підштовхує цих жінок до працевлаштування, й українці для цього мають практично такі самі правові можливості, як і місцеве населення, — продовжує Вахітова. — У країнах, де розвинена дошкільна освіта, навіть маленькі діти не стають для цього перешкодою, вагомішим фактором є мовний бар’єр. Але в Польщі, завдяки простої для вивчення мови й відсутності істотної фінансової підтримки, показники працевлаштування доволі високі”.
Така політика приховує небезпеку для України, адже після війни країни-реципієнти, вочевидь, будуть витискати саме тих, хто не знайшов роботу, тоді як працевлаштовані можуть не повернутися. За прогнозами Вахітової, якщо війна триватиме ще не більше двох років, можна розраховувати на повернення двох третин від тих, хто виїхав. Але якщо війна виявиться довшою, цей відсоток буде меншати.
В Нацбанку також звертають увагу, що за кордон виїхало переважно молоде і продуктивне населення, відповідно, погіршилася пропорція кількості працюючих і пенсіонерів, що призводитиме до посилення ролі державного бюджету в підтримці Пенсійного фонду. В НБУ попереджають, що у випадку неповернення більшої кількості мігрантів в Україну в довгостроковій перспективі може потребуватися чергове реформування пенсійної системи задля зменшення її дефіциту.
Тим часом, в презентації Мінсоцполітики вказують, що одним з наслідків війни стає збільшення кількості громадян, які мають право на достроковий вихід на пенсію.
Особи, які матимуть право на постійні соцвиплати від держави та ранні терміни виходу на пенсію:
- ті, хто втратили годувальника;
- ті, хто отримали інвалідність;
- всі, хто матимуть статус учасника бойових дій (вихід на пенсію 50-55 років).
Як зазначають в презентації Мінсоцполітики, збільшення соціальних видатків для всіх цих категорій створюватиме ризики надмірного навантаження на публічні фінанси в середньо- і довгостроковій перспективі. Вихід з ситуації в Мінсоцполітики, зокрема, бачать у переході на концепцію активного довголіття, тобто — створенні можливостей для громадян працювати і бути фінансово незалежними і в поважному віці, і з інвалідністю.
Перехід на концепцію активного довголіття передбачає:
- перегляд концепції непрацездатності;
- стимулювання громадян працювати довше і більше накопичувати на старість;
- зменшення диспропорцій у солідарному пенсійному забезпеченні, нові прозорі правила нарахування пенсій;
- накопичувальні пенсії.
Як би це не виглядало на папері, в реальності в Україні на ринку праці панує ейджизм — дискримінація за віковою ознакою. “Коли я була молодою, роботодавці через побоювання, що я скоро піду в декрет, віддавали перевагу кандидатам — чоловікам, а мені доводилось задовольнятися фрілансом. Після народження дітей на співбесідах мене розпитували, як часто діти хворіють й чи доглядає за ними бабуся, і я здогадуюсь, що саме наявність дітей гальмувала мою кар’єру. А тепер, коли діти підросли, для більшості роботодавців я стала надто старою”, — скаржиться киянка Марина.
Можливо, в ситуації старіння населення й кадрового голоду українським роботодавцям все ж таки доведеться переглядати свої стереотипи й упереджене ставлення до людей старших за 50 років. Але для людей 40-50 років перспективи невтішні — вони будуть змушені працювати до кінця життя, адже на достойну державну пенсію розраховувати не доводиться.
Кадровий голод. Чи повернуться в Україну біженці й звідки можна залучити робочі руки
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець у грудні 2022 року повідомив, що більше 14,5 млн українців виїхало з України після 24 лютого, а мінімум 11,7 млн — в’їхало до країн Євросоюзу. Проте оцінки кількості тих, хто залишив країну під час війни, відрізняються. Наприклад, згідно з даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, кількість біженців з України, зареєстрованих для тимчасового захисту в Європі, станом на 31 січня 2023 року склала 4,82 млн осіб. Наразі питання в тому, яка кількість біженців повернеться.
Відповідно до дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС), за різними сценаріями за кордоном може залишитись наступна кількість громадян:
- оптимістичний сценарій: 861 тис. (дорослих — 405 тис. дітей — 456 тис.);
- середній сценарій: 1,77 млн. (дорослих — 841 тис., дітей — 925 тис.);
- песимістичний сценарій: 2,67 млн. (дорослих — 1,28 млн., дітей — 1,39 млн.).
Крім цього, біля 2 млн українських громадян були насильно депортовані до Росії, і є ризик, що далеко не всі з них зможуть повернутися на батьківщину.
За оцінками Національного банку, які оприлюднили в Інфляційному звіті за січень 2023 року, упродовж 2023 року кількість мігрантів з України поступово збільшуватиметься і на кінець року становитиме 8,8 млн осіб. Але у відповідь на запит Фокусу в НБУ зауважують, що під час побудови цього прогнозу ґрунтувалися на припущеннях про складну ситуацію в енергетиці, яка, врешті решт, виявилася кращою, ніж очікувалося. Тож зі значною вірогідністю оцінку кількості мігрантів на кінець року регулятор поліпшить, про що стане відомо після публікації оновленого макропрогнозу на початку травня. Проте в період повоєнного відновлення нестача людей може стати доволі істотною проблемою.
“В нас й до війни відчувався брак фахівців, пов’язаних з будівництвом, а в період відбудови, коли потреба в таких робочих руках зросте, дефіцит відчуватиметься ще гостріше, — попереджає Ганна Вахітова. — Тому нам потрібно змінювати негативне ставлення до робочих професій в Україні за рахунок модернізації підготовки таких спеціалістів і впливу на суспільне сприйняття такої роботи”.
Вахітова вважає за необхідне подолання негативного стереотипу відносно громадян з окупованих територій, яких часто вважають прибічниками “руського світу”. Співрозмовниця Фокусу впевнена, що серед них багато людей з проукраїнською позицію, які не встигли виїхати, або прив’язані до своїх літніх й хворих батьків, й ці люди повинні відчувати приналежність до України й не вважати себе другим сортом.
І, нарешті, країна має докласти зусилля для повернення біженців. В НБУ зауважують, що крім відновлення миру та фізичної безпеки серед аргументів на користь повернення в Україну на другому місці знаходяться економічні чинники: наявність достойно оплачуваної роботи, відновлення інфраструктури та житла, перспективи покращення рівня життя тощо.
“Перше — це безпекове питання, а друге — наявність економічних перспектив, — називає головні передумови повернення українських біженців Дмитро Боярчук. — Й на обидва питання поки що відповідь негативна. Бо нормальні заробітки в Україні зараз тільки у людей, дотичних до війни, а в усіх інших сферах ситуація сумна”. Відповідно, за словами співрозмовника Фокусу, на повернення українських громадян з-за кордону не варто розраховувати, поки людям не стане цікаво жити і заробляти в Україні й вони не побачать тут свої економічні перспективи.
І тут доволі красномовним аргументом є оцінки Світового банку, відповідно до яких під час великої війни рівень бідності в Україні зріс з 5,5 % до 24,2 % на кінець 2022 року. “Війна відкинула нас на 16 років назад у рівні бідності. 7,1 млн громадян — за межею бідності, 3,7 млн — ризикують потрапити за межу, а 2,4 млн робочих місць втрачено”, — зазначають в презентації Мінсоцполітики.
В НБУ підкреслюють, що для повернення мігрантів необхідне проведення політики, спрямованої на створення економічних стимулів, а саме:
- відновлення зруйнованих інфраструктури та житла;
- створення програм перекваліфікації та працевлаштування у “безпечних” регіонах;
- проведення структурних реформ, які мають забезпечити довгострокове зростання доходів та рівня життя в Україні.
“Тенденція погіршення демографічної ситуації спостерігається в Україні з кінця 1970-х років і має набагато глибші корені, а війна та міграція за кордон лише поглибили і загострили ці проблеми. Тому заходи щодо повернення більшої частини біженців можна розглядати лише як частину політики щодо поліпшення демографічної ситуації, бо вирішення цієї проблеми потребує комплексного довгострокового підходу”, — підсумовують в НБУ.
Альтернативним шляхом компенсації дефіциту робочої сили, теоретично, може стати залучення до роботи в Україні мігрантів з інших країн.
“Якщо базовим сценарієм нашого майбутнього є перетворення на відсталу ненасичену капіталом країну, яка існує за рахунок дешевої робочої сили, тоді можна орієнтуватися на мешканців тих країн, де ситуація буде ще гіршою за нашу, включаючи РФ та Білорусь, звідки й будуть їхати на заробітки”, — вважає Дмитро Боярчук. Звісно, експерт має на увазі довгострокову повоєнну перспективу, адже зараз це виглядає занадто малоймовірним.
На думку Ганни Вахітової приплив робочих рук зовні стане можливим, коли в Україні суттєво покращиться рівень безпеки й триватиме розвиток економіки за рахунок розбудови високотехнологічних секторів, що викличе зацікавлення зокрема у кваліфікованих фахівців з Європи. Але співрозмовниця Фокусу нагадує, що міграційна політика України досі виходила з того, що українці не хотіли відкривати кордони для мігрантів, попри існуючий тиск з боку роботодавців.
“Вочевидь, роботодавці будуть активніше тиснути на Мінекономіки й Державну міграційну службу, щоб ті збільшували квоти для найму зовнішніх спеціалістів, тому що залучення працездатних молодих іноземців є найпростішим шляхом, — продовжує Вахітова. — Але держава й громадський сектор мають підтримати залучення громадян України більш старшого віку, які не втратили працездатність хоча б частково, що б мало позитивний вплив на ринок праці”. Нагадаємо, саме концепцію активного довголіття зараз обговорюють в Мінсоцполітики.
Джерело: Фокус
