“Сьогодні в Церкві відбувається щось дуже погане. Для Рима діалог зі світом став головним пріоритетом. […] Рим одержимий сучасністю. Натомість я не чую, щоби хтось говорив про наше основне завдання: спасіння душ”, – пише єпископ Роберт Муцаертс про усунення єпископа Джозеф Стрікленда.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Єпископ Роберт Муцаертс – єпископ-помічник єпархії Ґертоґенбос у Нідерландах. Роками він веде блог, де коментує церковну дійсність; також він є автором кількох книг, присвячених сучасним викликам, що постають перед католицизмом.
На думку єп. Муцаертса, справа щодо усунення єпископа Стрікленда просто “дивна”; зрештою, ординарій єпархії Тайлер є “скромною, врівноваженою та слухняною Церкві ” людиною. Голландець не здивований, що Стрікленд не захотів піти у відставку і не подав прохання Франциску відповідного прохання.
“Пастир не хотів кидати свою отару”, — написав він, додавши, що єпископу навіть не висунули жодних конкретних звинувачень. Тому Папа Франциск прийняв рішення одноосібно, без відповідної канонічної процедури. “Позбавлення канонічної процедури надзвичайно незвичне. Це методи, яких можна було б очікувати в Північній Кореї чи Римі за часів Нерона”, – сказав єпископ Муцаертс.
Як він зазначає, сьогодні в Римі так багато говорять про синодальність, слухання та милосердя – але дії зовсім інші. Проти єпископа Стрікленду було достатньо того, що в нього традиційні погляди і що іноді він критикував те, що відбувається у Ватикані. Також він звернув увагу на те, що Апостольська Столиця толерує єпископів, які прикривали сексуальні злочини, або німецьких єретиків, які відкидають директиви з Риму. Лише єпископ Стрікленд викликає різку реакцію.
“Сьогодні в Церкві відбувається щось дуже погане. Для Рима діалог зі світом став головним пріоритетом. […] Рим одержимий сучасністю. Водночас я не чую, щоби хтось говорив про наше основне завдання: спасіння душ”, – написав він.
Він зазначив, що на Синоді про Синодальність наголошувалося, що доктрина не буде змінена. Водночас вбивається клин між доктриною та душпастирською практикою – щоби “з душпастирських міркувань” дозволити те, чого не дозволяє доктрина.
За словами єпископа Роберта Муцаертса, зрештою все буде добре: подумайте лише про минуле Церкви, наприклад про св. Атанасія, який боровся з єрессю майже абсолютно самотужки. Або про перше зібрання апостолів: “Тоді всі, покинувши Його, повтікали” (Мк. 14, 50). “Останнє слово належить Богові. Це Його Церква: єдина, свята, соборна й апостольська. Жоден Собор, Отець Церкви чи Святий не додавав: синодальна”, – підсумував ієрарх.
