Іс 64, 6-7 “Всі ми були, немов нечисті, немов знищена одежа – вся наша справедливість. Усі ми зів’яли, мов те листя; наші беззаконня несуть нас геть, наче вітер. Немає нікого, хто би взивав Ім’я Твоє, хто би пробуджувався, щоб Тебе триматись…”
Церква розпочинає Адвент – період очікування, і готує для нас стіл Божого слова, який має нам допомогти прожити цей період і в нього заглибитись. Спробуймо лише трохи “розжувати” слова першого читання з недільної літургії.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Біблійний автор порівнює справедливість Божого народу до знищеної одежі. Чим є одяг? І на що придатна знищена одежа? Перший одяг люди отримали прямо від Бога, коли почали Його соромитись після первородного гріха (Бут 3, 21). Господь прикрив сором їхнього гріха, щоб хоч якось полегшити їхні страждання. Одежа прикриває сором людини, надає їй гідності та може бути виразом її статусу. В книзі Одкровення Господь говорить: “Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його” (Одкр 16, 15). То ж, як людина дбає про одежу свого тіла, так має дбати і про одежу своєї душі. Що є одежею душі? Гідність Божої дитини, здобута для мене Кровʼю Божого Ангця (Одкр 7, 14).
Проте пророк говорить, що справедливість народу стала, як “знищена одежа”. Вся їхня справедливість була нездатна прикрити їхнього сорому беззаконня та гріха. Більше того, вона була нечистою. В оригіналі тексту знаходимо слово, що означає одежу, занечищену кровʼю жіночого спливу. Протягом усього часу свого спливу жінка вважалася нечистою, а також усе, на що вона лягала або сідала, всяка річ, якої торкалася, була нечистою, а якщо хтось інший ще б торкнувся її ложа або тієї речі, також ставав нечистим (Лев 15, 19-23). А що вже говорити про одежу, забруднену її кровʼю. Таким чином автор використовує дуже сильний образ: людська праведність є нечистою. А що вже тоді говорити про людську грішність?
В іншому місці Ісая говорить: “Ходіть же й розсудимось, – говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна” (Іс 1, 8). Пророк порівнює гріхи людини до багряниці, червоної, немов кров, а людську праведність до занечищеної кровʼю одежі, тому що людина немає в собі нічого праведного; вся її праведність походить виключно від Бога. А щоб очиститись, вона має стати на суд з Богом: стати в Його правді, пізнати Його справедливість. Лише Бог може очистити мене від моїх гріхів; лише Його праведністю можу бути праведною; лише, коли Він житиме в мені.
Далі пророк говорить, що беззаконня людей Божого народу несуть їх геть, наче вітер. Подібний образ знаходимо в книзі Псалмів: “Не так безбожники. Вони – немов полова, що вітер розвіває” (Пс 1, 4), де автор порівнює безбожників до полови, яку вітер розвіває. Моє беззаконня, мій гріх робить мене легкою, немов полова пшениці, що в собі немає зерна. А зерном є Боже слово (Лк 8, 11). Коли випускаю або втрачаю зерно Божого слова зі свого життя, стаю легкою, наче полова. Тоді кожен вітер може мене рознести: вітер емоцій, переживань, страхів, людських поглядів або думок. Але і руах (так єврейською звучить слово вітер, воно ж означає і духа, а також і Божого Духа) може мене рознести, бо моє життя не має в собі Божої ваги, Божого значення, балансу. Потребую ваги, цінності та цілісності Божого слова в собі, щоб моє життя не розсипалося, як листя або полова на вітру. Потребую Божого слова в своєму житті.
Але можу на це поглянути ще з іншої сторони: якщо мене розносить, якщо моє життя розсипається, як листя на вітру, то можливо я десь втратила вагу, основу – Боже слово. Мені слід до нього повернутись. Ось цей час Адвенту. Сьогодні.
І ще одна думка: автор зазначає, що немає нікого, хто би пробуджувався, щоб триматись Бога. Єврейське слово ур, означає пробуджуватись, підніматися, вставити (зі сну), а слово хазак означає бути сильним, брати силою, здобувати. Іншими словами пророк не знаходить нікого, хто би вставав зранку, щоб здобувати Бога, щоб триматися Бога. Це слово також перегукується з Євангелією від Матея: “Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його” (Мт 11, 12). Щоб здобути Бога, здобути Боже Царство, треба докладати зусиль. І цю справу не вдасться відкласти на пізніше. З цим наміром слід пробуджуватись, починати кожен новий день.
Навіщо я сьогодні пробуджуюсь? З яким наміром встаю зі сну? Прожити ще один день? Здобути більше чогось? Чого? Чи пробуджуюся я з наміром, щоб шукати Бога та здобувати Його Царство? У книзі Іова читаємо: “Я знаю – Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога. Я сам його узрю, очі мої побачать, а не хтось інший; серце у мене в грудях ниє!” (Іов 19, 25-27). Пробудженням кожного дня я готуюся до того мого найважливішого пробудження – воскресіння. Для чого я встала сьогодні? Навіщо пробуджуся завтра? Чи буду бачити Бога в той найважливіший вічний день, якщо всі дні мого життя тут, на землі, я Його уникаю, не бажаю бачити, не шукаю.
Нехай цей час Адвенту стане справжнім пробудженням для мене.
Авторка: Ілона Соловей
