У жіночому півмарафоні Нью-Йорку переміг студент-медик, який вважає себе жінкою. Чоловік називає себе Кае Люсі Равічандран і внаслідок ліберального законодавства штату йому було дозволено брати участь у жіночих змаганнях.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Він фінішував на 6 хвилин раніше своєї суперниці, яка взяла срібло, що свідчить про очевидну перевагу чоловіків у спорті та несправедливість щодо рівних умов учасниць саме жіночих змагань. Ба більше, після перемоги Равічандран заявив, що був взагалі «не у формі» і відчував себе «занадто повільним». До цього вин брав участь у подібному змаганні в Бостоні.
Очевидна перевага чоловіка над жінкою в спорті викликала обурення в багатьох спортсменок. Наприклад, плавчиня Райлі Гейнс заявила, що «Справжньою переможницею жіночого змагання стала Аманда Ауссемс» [яка посіла друге місце]. З нею погодилися інші жінки, проте сам трансгендер назвав критику своєї фізичної переваги «фанатизмом».
Цікаво, що в дискусіях про допущення трансгендерів до жіночих змагань мова йде про перемоги чоловіків, які фізично сильніші, але ми не чуємо, щоб жінка-трансгендер, яка вважає себе чоловіком, перемагала б у чоловічих змаганнях. Перемога чоловіка у жіночому змаганні не справедлива та просто абсурдна, проте відкрито говорити про це зажуються далеко не всі.
Публічна критика допуску чоловіків до жіночого спорту зіштовхується зі звинуваченнями в трансфобії, нетерпимості і, як читаємо вище, — фанатизмі. Натомість в анонімних опитуваннях суспільна думка досить однозначна. Літній звіт соціологічної групи Gallup показав: майже 70 відсотків американців вважають, що стать, визначена при народженні, має визначати участь людей у спорті.
На сьогодні 23 штати у США запровадила певну заборону для трансгендерних спортсменів. Ці обмеження направлені на забезпечення справедливості, проте ЛГБТ-організації трактують їх як трансфобні упередження. При цьому штати, які дозволяють чоловікам змагатися з жінками, ігнорують права жінок на рівні можливості, а відтак результати цих змагань не відображають реальну перемогу. Це стосується і деяких західних держав: Канади, Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії.
Загалом ідея допуску трансгендерів до жіночого спорту цілковито неприйнятна з кількох причин:
1.«Транс-жінки» — це чоловіки, такими вони народилися і такими ж вони помирають.
2.Фізична перевага чоловіків — це біологічний факт.
3.Населення навіть досить ліберальних держав визнає участь трансгендерів у жіночих змаганнях несправедливим.
