Досвід смерті часто є непростим — нерідко він породжує страх, невпевненість і тривогу. Ті з нас, хто вірить у Христа, знають, що смерть є транзитом, місцем переходу, і що Ісус своєю смертю та воскресінням відкрив для нас двері до вічного життя. Впевнено дивляться смерті в обличчя святі. Серце святого, занурене у вічність, не боїться вічної любові, яку він незабаром зустріне. Його останні слова часто свідчать про неминучу зустріч із Отцем на Небесах.
Нижче наведено слова семи великих святих, що були сказані ними перед смертю, які можуть підбадьорити та потішити нас.
1) Свята Жанна д’Арк: «Ісусе! Ісусе!»
Жанні було 19 років, коли її засудили до смерті на вогнищі. Розповідають, що до самого кінця, вже охоплена вогнем, вона проголошувала хвалу Богові. Вона просила, щоб їй принесли хрест, аби в останні хвилини він був у неї перед очима.
Останнім словом, яке вона промовила було: «Ісусе!»
«Огорнена полум’ям, вона до кінця не переставала голосно проголошувати святе ім’я Ісуса, благаючи і призиваючи безупинно допомоги святих Раю, а того всього, віддаючи дух, схиливши свою голову, промовила ім’я Ісуса». (Свідчення брата Ісамбара де ля П’єра, очевидця суду над нею у 1449 році)
Після страти кат заявив, що, попри масло, сірку та деревне вугілля, які він кинув на тіло Жанни, вогонь не пожер ні її нутрощів, ні серця, що здавалося очевидним дивом.
2) Свята Єлизавета від Трійці: «Я йду до Світла, до Любові, до Життя!»
Єлизавета була французькою босою кармеліткою. Під час Великого посту 1905 року вона захворіла і після тривалої хвороби померла 9 листопада 1906 року у віці 26 років.
Розповідають, що коли вона вже була дуже хвора, то не намагалася приховати від лікаря радості, яку відчувала через те, що скоро зустрінеться з Богом. Лікар був настільки здивований її щастям, що вона спробувала пояснити йому, що відчуває, кажучи йому, що всі ми є улюбленими дітьми Бога. Коли вона закінчила говорити, у тих, хто її слухав, потекли сльози.
Виснажена хворобою, вона востаннє занурилась в тишу, після чого стиха пролунали її слова: «Я йду до Світла, до Любові, до Життя!»
3) Святий Іван Павло ІІ: «Відпустіть мене до Дому Отця».
В історії записано, що останніми словами святого Папи були: «Відпустіть мене до Дому Отця».
Святий Іван Павло ІІ промовив ці слова польською мовою, коли був дуже слабким за кілька годин до смерті.
Під час похоронної меси тисячі людей просили Церкву якнайшвидше оголосити його святим. Невдовзі це прохання було виконане.
Бенедикт XVI беатифікував Івана Павла ІІ через шість років, а Папа Франциск проголосив його святим 27 квітня 2014 року. Його могила в базиліці Святого Петра є одним із найбільш відвідуваних місць. Святий Іван Павло ІІ помер у віці 84 років.
4) Свята Бернадетта Субіру: «Прагну».
Дівчина-візіонерка з Люрду, якій Діва Марія явилася у французьких Піренеях, померла у віці 35 років після того, як прийняла чернече життя та була частиною спільноти Сестер Милосердя з Неверу.
«У Великодній вівторок Бернадетта була дуже хворою, тож капелан запропонував їй підготуватися принести в жертву своє життя. «Яка жертва?» — запитала Бернадетта, — залишити це бідне життя, в якому так багато труднощів пов’язаних з приналежністю Богові, — це не жертва. У Великодню середу вона попросила прив’язати до неї розп’яття, якщо її слабкі пальці не зможуть його втримати. Вона подивилася на фігуру Пресвятої Богородиці і сказала: «Я бачила її. Яка Вона гарна, і я поспішаю побачити Її». Сестра Наталі Порта увійшла приблизно о третій годині дня, і Бернадетта попросила: «Допоможи мені дякувати до кінця». Взявши розп’яття, вона молилася: «Боже мій, я люблю Тебе всім серцем, всією душею, всією силою». Сестра Наталі розпочала відмовляти «Радуйся, Маріє». Бернадетта чітко відповіла: «Свята Маріє, Мати Божа, молись за мене, бідного грішника, бідного грішника». Тепер надійшла година її смерті, і вона, як Ісус на хресті, сказала: «Прагну». Сестри принесли води. Бернадетта востаннє перехрестилася, як навчила її Пані в ґроті. Мовчки зробила маленький ковток води, тихо схилила голову і ніжно віддала душу». (Уривок з «Мене звуть Бернадетт»)
Її тіло спочиває нетлінним у Невері, Франція.
5) Свята Тереза від Дитятка Ісуса: «Боже мій, я люблю тебе!»
Сестри описували великі фізичні страждання Терези, які вона пережила в агонії. Вона не переставала повторювати, що ні про що не шкодує, що віддала себе любові.
Останніми словами, які вони почули від неї, були:
«Я дійшла до того, що не можу більше страждати, бо всі страждання для мене солодкі… Боже мій, я люблю Тебе».
Сказавши ці слова, вона м’яко відкинулася назад, нахиливши голову вправо. Тоді стався екстаз, і її обличчя повернуло собі колір, який вона мала, коли була повністю здорова, її очі були спрямовані високо, сяяли миром і радістю.
Свята Тереза з Лізьє померла у віці 24 років.
6) Святий Франциск Ассізький: «Своїм голосом я взиваю до Господа».
Відомий усім, однак бідний та простий чоловік з Ассізі, ставився до смерті як до сестри і не боявся зустрітися з нею. Незадовго до смерті він продиктував заповіт, в якому радив братам дотримуватися правил і працювати, щоб уникнути ледарства та показувати хороший приклад.
Розповідають, що коли він був дуже хворий, попри біль, сказав: «Ласкаво прошу, сестро смерть!» і попросив, щоб його відвезли до Порціункули, поки він не помер 3 жовтня 1226 року у віці 44 років.
Його біограф Томас де Челано описав це так: «Франциск зустрів смерть, співаючи».
Перед своїм народженням на Небеса він покликав брата Лева і брата Анджело Танкреде, щоб вони, «духовно радіючи, співали вголос хвалу Господу з нагоди наближення сестри-смерті».
Потім він з усією силою проголосив псалом Давида: «Voce mea ad Dominum clamavi, voce mea ad Dominum deprecatus sum» («Голосом моїм до Господа взиваю…»).
7) Святий Іван від Хреста: «Господи, в твої руки віддаю дух мій».
Кажуть, що святий Іван від Хреста часто запитував час перед смертю котра година, відчуваючи, що його час наближається.
«Котра година? — запитав він.
– Одинадцята.
– Наближається час утрені, яку я відмовлю на Небі.
– Котра година? — запитує через деякий час.
– Пів на дванадцяту.
– Мій час прийшов, скажи монахам.
О дванадцятій, задзвонили до заутрені.
– Що це? — запитав святий.
– На утреню.
– Слава Богу, йду відмовити її на Небеса!»
Тримаючи розп’яття в руках він закрив очі та промовив останні слова Ісуса на хресті: «У твої руки, Господи, віддаю дух мій», — і відійшов. В Убеді йшов сильний дощ. Розпочиналося 14 грудня 1591 року. Святому Івану від Хреста було 49 років.
