Як повідомлялося, у Павшині на Мукачівщині 12-14 квітня, проходив семінар про захист життя від моменту зачаття і до природної смерті. Однією зі спікерів була Голова Всеукраїнського благодійного фонду «За гідність людини» пані Геня Самборська.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Інтерв’ю з нею опублікувала сторінка Мукачівської дієцезії. Під час цієї розмови, як і в усьому своєму служінні, відповідаючи на питання, пані Самборська розповідає про природне планування сім’ї, як стиль життя, який запланований Творцем, а також торкається болючих фактів про узаконене вбивство, що роками триває у медичних кабінетах, та дає відповіді на багато інших питань.
Пані Геню, як Ви можете прокоментувати цей семінар у Павшині?
Така зустріч дуже важлива, потрібна, тут зустрічаєш однодумців. Тут відчуваєш підтримку, відчуваєш необхідність такої діяльності, бачиш результати. У нас гинуть люди не тільки на фронті, на полі бою, у нас триває війна, на превеликий жаль, в медичних кабінетах. Ми говоримо про війну з ненародженими дітьми. За останні 70 років знищено біля 40 мільйонів дітей в лоні матері. Тобто знищена ціла країна, цілий народ. Українська земля просякнута кров’ю ненароджених дітей. На превеликий жаль це питання відскакує від свідомості багатьох. Тому учасники таких заходів, отримують нову інформацію, матеріали і піднімають цю, болючу для багатьох тему, в суспільстві.
Ви очолюєте Всеукраїнський благодійний фонд «За гідність людини». Розкажіть будь ласка чим займається Ваша організація.
Всеукраїнський благодійний фонд «За гідність людини» проводить діяльність вже більше 30 років. Мета: захист людського життя від моменту зачаття до природної смерті. Нам вдалося змінити чинне законодавство стосовно штучного переривання вагітності. До 2004 року діяла постанова Кабінету Міністрів згідно якої дозволялося штучне переривання вагітності від 12 до 28 тижнів, тобто можна було робити аборт в 7 місяців вагітності по медичних та соціальних показаннях. Одним із них було наявність трьох і більше дітей в сім’ї. Я, як мати чотирьох дітей, можу підтвердити, що вирок смерті ненародженій дитині підписувався досить легко та швидко.
Сьогодні пожинаємо плоди. Ще в 2003 р. на Парламентських слуханнях Головою Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони було наголошено, що демографічна ситуація створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці України. Народжувати дітей було «не модно». Мати сім’ю «не престижно». Ми є свідками, як вже в ті роки зменшувалось населення і це при тому, що в Україні не було ні воєн, ні збройних конфліктів, ні масових епідемій. Що вже говорити про теперішній час? Нам не вистачає зараз лідерів, винахідників, економістів, медиків, воїнів-захисників…
Завдяки об’єднанню зусиль громадських організацій, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, державних структур вдалося змінити цей закон. Зараз, на превеликий жаль, це узаконене вбивство продовжують робити до 12 тижнів за бажанням жінки і до 22 тижнів по медичних показаннях.
З ким Ваша праця є особливою?
Багато працюємо з лікарями гінекологами. Чому? Тому що тут (на семінарі у Павшині – прим.ред.) зібрались активісти пролайф, захисники життя. Їх діяльність потрібна і дуже важлива. Багато можна говорити з жінкою, яка в критичній ситуації, яка стоїть на роздоріжжі, яка стоїть перед вибором життя і смерті своєї дитини, переконувати її не робити цього злочину, але вона переступить поріг медичного кабінету і може почути зовсім іншу точку зору. Слово лікаря для жінки є авторитетним. Тому ми працюємо з лікарями гінекологами і бачимо як міняється їхня позиція, їхні погляди. Вони зовсім по-іншому дивляться на це питання і стають на захист життя. Ми надаємо помірну допомогу лікарям-гінекологам: надсилаємо просвітницькі матеріали медичним закладам.
Інколи спілкуючись з педагогами, студентами-медиками чуємо запитання: «Чи доречно згадувати Бога, наприклад, у навчальних закладах?». У відповідь нагадуємо преамбулу Конституції України і слова, які говорить Президент під час інавгурації «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями…». Наша держава має глибинні християнські корені і ми не повинні боятися говорити про це.
Парламентська Асамблея Ради Європи також ухвалила резолюцію з назвою «Право на заперечення з міркувань совісті при наданні легальної медичної допомоги». Цей документ гарантує кожній особі, лікарю та медичному закладу право на відмову здійснювати аборт на підставі власних заперечень совісті. З відповідними проханнями до парламентарів звертались представники громадськості, а також Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій України.
«Жодна особа, лікарня або установа не повинна бути примушена, притягнута до відповідальності або дискримінована в будь-якій формі через відмову від виконання, надання, допомоги у здійсненні або проведенні аборту, здійснення викидня у людини або евтаназії чи будь-якої дії, яка може призвести до смерті людського плоду або ембріона, з будь-якої причини», – наголошується у тексті Резолюції. Цю інформацію доводимо до відома лікарів. У них є вибір.
Відомо, що від початку повномасштабного вторгнення багато матерів з дітьми, а також вагітних жінок виїхали за кордон. Наскільки великою зараз є демографічна криза?
Демографічна ситуація катастрофічна і прогнози невтішні. За 2023 рік у нас народилося 187 тис. дітей – це найнижча народжуваність в Європі. Інститут демографії прогнозує ще більше падіння народжуваності.
Наші державні інституції, ніби, усвідомлюють цю небезпеку, намагаються якось поліпшити ситуацію. Але поки безрезультатно. Я завжди, при нагоді, згадую слова з Біблії. Бог сказав не просто: «Плодіться», але і «множтеся». Якщо у нас не будуть народжуватися діти, хто буде жити на нашій українській землі, хто буде користуватися нашою багатою, родючою, плодючою землею, нашими чорноземами? Вони не будуть пустувати. Хтось буде користуватися. Питання: хто?
Ми в своїй діяльності більше схильні до того, щоб показувати красу життя. Ми не виступаємо «проти», ми виступаємо «ЗА»: за сім’ю, за подружжя, за життя, за материнство, за дитинство!
Групи народних депутатів вже вносили законопроєкти до Верховної Ради «Про заборону абортів». Це було в 2012 році, в 2013 і 2017. Жоден із законопроектів не набрав необхідну кількість голосів.
У нас зараз групою юристів фахівців розроблений Закон про внесення змін до деяких державних актів стосовно захисту людського життя від моменту зачаття до природної смерті. Ми говоримо про захист людського життя від моменту зачаття, а не про заборону. Але потрібно готувати суспільство. І це якраз завдання тих, хто сьогодні тут зібрався.
У нас проводяться молитовні сніданки на яких часто присутні депутати. Завжди звучить духовний гімн України, словами якого ми просимо Бога, щоб Він хранив нашу Україну, щоб допоміг нам, врятував, беріг нас. Виникає питання до депутатів: «Ми просимо Божої допомоги! Але коли закінчиться війна, по якому шляху далі буде йти Україна? Чи вона і далі буде знищувати дітей у лоні матері, далі буде проливатися кров ненароджених дітей?». Вони уникають відповіді. Перш, ніж тиснути на кнопку голосування в парламенті, депутати спостерігають реакцію суспільства, його настрій. Часто факти не на нашу користь. Під час розгляду у Верховній Раді закону про сурогатне материнство, нами була оприлюднена петиція до Президента про заборону сурогатного материнства в Україні. Це був один з кроків, який би продемонстрував що наше суспільство проти того, щоб жінка і її репродуктивні органи були товаром. Підписали всього 15 тис. при необхідних 25 тис.
Яка реакція церковних структур на ці події?
Церква є невід’ємною частиною громадянського суспільства. Навіть делегати Парламентської Асамблеї Ради Європи проголосували за таку Резолюцію ПАРЄ 2015 р.
Церква зараз не стоїть осторонь того, що відбувається в громадянському суспільстві, але я вважаю, що потрібно більш голосно говорити про захист життя ненароджених дітей. Церква вже говорить на табуйовані раніше теми і біоетичні питання потрібно піднімати на вищий рівень.
Ви є членом Європейського Інституту сімейної освіти. Якою є сімейна освіта за кордоном і в нашій країні? Чи є вона у нас взагалі? Чи має вплив така освіта на народжуваність дітей, на те, щоб сім’ї приймали нове життя?
Демографічна криза присутня в багатьох європейських країнах і вирішується по-різному. Найближчі наші сусіди – Польща. Спостерігаємо ситуацію у них. Не настільки катастрофічно, як у нас.
Бачимо, яке значення і місце материнства в сучасних рухах. З одного боку термін «материнство» часто витісняється. Бо згідно гендерної ідеології істота жіночої статі і чоловічої статі взаємозамінні. Материнство представляє собою обузу, від якої жінка намагається звільнитися, щоб зайняти своє місце в індустріальному суспільстві.
Відповідальний підхід до зачаття дитини – це серйозна проблема для багатьох подружніх пар. Подружжя переживають труднощі та розгубленість в пошуках підходящого рішення. Починаючи з 1960 років вираз «репродуктивне здоров’я» став прокладати собі дорогу в лексиці закладів та організацій, що займаються обмеженням народжуваності та лібералізацією аборту. Можливість позбавитися небажаної вагітності завдяки контрацептивним засобам стала вважатися суттєвою складовою репродуктивного здоров’я жінки. Вираз почав використовуватися не в тому значенні, яке мають самі слова. Натомість існує справжня проблема «репродуктивного здоров’я».
Плідність – чудовий дар, яким треба вміти користуватися. Подружня пара повинна свідомо ставитись до плідності. Пізнання власного біологічного ритму, в якому плідність обмежена лише кількома днями в кожному циклі, дає подружжю змогу свідомо й відповідально реалізувати прокреаційні задуми. Є випадки, коли подружжя має серйозні життєві обставини, коли треба відкласти зачаття дитини. Погане розуміння власного організму призводить до того, що такі подружні пари живуть у постійній тривозі перед незапланованою вагітністю. Інші ж вимушені страждати від того, що не можуть дочекатися бажаної дитини. А можливо, справа лише в тому, що і ті, й інші неспроможні правильно вибрати оптимальний час для зачаття. Як навчають документи Церкви «до необхідних умов належить також знання тіла та його ритмів плідності. Тому слід докласти всіх зусиль, щоби зробити такі знання доступними як для всіх одружених, так і для молодих дорослих людей перед одруженням через ясне, своєчасне та серйозне навчання й виховання, що його повинні забезпечити подружні пари, лікарі та експерти». (Йоан Павло ІІ, Familiaris Consortio, 33)
Чи це проводиться і на державному рівні, чи це виключно праця громадських організацій?
Всесвітня організація охорони здоров’я не визнає аборт як метод планування сім’ї. Але в Україні аборти стали явищем масовим, повсякденним, доступним. І не просто зруйнувати ідею, яка була штучно нав’язана нашому народу, вкорінилась у його свідомості шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. Нормою стали аномальні стосунки між людьми, коли мати радить зробити аборт дочці, чоловік – дружині…
Сьогодні є що запропонувати подружнім парам, щоб вони жили повноцінним життям, не вдавались до контрацепції та аборту, планували кількість дітей у своїй сім’ї. Природне планування сім’ї – це стиль життя, добровільно обирається подружжям, в основі якого лежить План Творця – «Плодіться і множтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею».
Ми, раніше через державні інституції, запрошували на семінари по вивченню методів розпізнавання плідності акушерів-гінекологів з різних областей України. Деякі їздили вчитись за кордон, оскільки ця наукова методика розроблена при Королівській клініці акушерства гінекології в Бірмінгемі (Англія).
Подібні семінари для бажаючих проводяться і зараз. В подружньому житті має бути відповідна статева поведінка, яка пов’язана з плідністю подружжя.
Від природи плідні обоє – і чоловік, і жінка. Жіноча плідність характеризується циклічністю, тобто в кожному циклі є всього декілька днів, коли жінка може зачати. Фактично жінка являється плідною лише 4% свого життя. Чоловік зберігає свою здатність до передавання життя від початку статевого дозрівання практично до кінця життя.
Опрацьовані правила методу дозволяють кожній жінці дітородного віку, незалежно від індивідуальних особливостей її організму і фізіологічного стану, чітко окреслити період потенційної плідності і виключити в ці дні статеву близькість (якщо не планується зачаття), чи навпаки, успішно використати їх при плануванні вагітності.
Наукові методи розпізнавання плідності ефективні і мають багато переваг, багато можливостей. Але чому ми так мало про них знаємо? Якщо ми не розуміємо в чому справа, то справа в грошах. Інформація про природні методи навмисно спотворюється, оскільки їх використання підриває монополію та ринок абортивно-контрацептивних технологій та послуг.
Природне планування сім’ї – це відкритий шлях до знань про найпотаємніші сфери нашого життя. Не слід боятися цих слів і лякати віруючих людей тим, що це вторгнення в плани Бога. Це один із шляхів до пізнання Його Планів і Його Волі для конкретної сім’ї.
Спілкувалася Тетяна Решетар
Фото: Геня Самборська
