У книзі-інтерв’ю з Вітторіо Мессорі кардинал Ратцінґер, серед іншого, ділився думками про кілька критеріїв на шляху оцінювання автентичності об’явлень.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
У 1985 році на полицях книгарень з’явилося перше видання книги-інтерв’ю «Звіт про віру», яка охоплює розмови журналіста й письменника Вітторіо Мессорі з кардиналом Йозефом Ратцінґером, який, зокрема, розповідав про критерії оцінювання надприродних явищ. Ці ідеї майбутнього Папи тісно перегукуються з Документом Дикастерії віровчення, який стосується нових норм розпізнавання об’явлень та інших надприродних явищ, що був представлений у п’ятницю, 17 травня 2024 року, під час пресконференції у Ватиканському пресцентрі.
Роль об’явлень у демаскуванні панівних культур
Кардинал Ратцінґер, тодішній префект Дикастерії віровчення, зазначав, що Христос є справжнім Об’явленням, після якого нам не слід очікувати ніякого нового публічного Об’явлення. «Але ми, безумовно, не можемо перешкодити Богові промовляти до нашого часу через простих людей, а також за допомогою надзвичайних знаків, які викривають нестачі культур, що панують над нами, маскуючись під раціоналізм і позитивізм», – сказав майбутній Папа, відповідаючи на одне із запитань журналіста.
У книзі-інтерв’ю ми знаходимо важливі критерії оцінки об’явлень. Наприклад, тодішній очільник Дикастерії доктрини віри вказував на необхідність відокремлення аспекту справжньої або передбачуваної «надприродності» об’явлення від аспекту його духовних плодів.
Враховувати розвиток релігійного життя
За словами кардинала Ратцінґера, об’явлення, які визнані Церквою, займали своє особливе місце в розвитку її життя, однак жодне з них не є обов’язковим для віри. «Паломництва у ранньому християнстві відбувалися в такі місця, щодо яких наш критичний дух сучасності іноді міг би бути збентежений “науковою істинністю” передання, пов’язаного з цими місцями», – зауважив він. Однак, за його словами, це не применшує того факту, що ці паломництва були плідними, корисними й важливими для життя християнського люду. «Проблема полягає не стільки в сучасній гіперкритиці (яка, серед іншого, закінчується новою формою легковір’я), скільки в оцінці життєздатності та ортодоксальності релігійного життя, яке розвивається навколо цих місць», – зазначав кардинал Ратцінґер.
