Метою нововведення названо «боротьбу з дискримінацією за статтю, віком, походженням, релігією, здібностями чи світоглядом». Варшавська влада визначає публічну демонстрацію своїх переконань і віри як «дискримінацію» інших.
Рішення Тшасковського викликало обурення серед членів та прихильників Права і Справедливості й загалом польських правих. Євродепутат від Суверенної Польщі (PiS) Беата Кемпа в Х розкритикувала варшавського мера та заявила про неможливість перемогти віру: «Президент Варшави, ви можете примусово зняти хрести зі своїх офісів. Ви можете покарати чиновників за молитву. Але ви ніколи не переможете віру людей». Про це пише c4u.org.ua.
Рафал Тшасковський відповів на критику повторенням і роз’ясненням своєї позиції: «Кожен має право на свою віру (або її відсутність). Державні службовці також. І кожен, хто приходить в офіс займатися своїми справами, має право відчувати себе в нейтральному офісі».
Нейтральність держави в контексті релігії була предметом численних дискусій з Нового часу. Принцип розділення церкви і держави може виявлятися по-різному. В історії Заходу спостерігаємо яскраві французький та американський досвід.
У Франції свобода віросповідання традиційно обмежується принципом Laïcité (секулярність за замовчуванням), який фактично розділяє приватне і публічне життя, а духовність і віросповідання обмежує приватним. Антицерковний характер становлення республіки заклав тривалу підозру та упередження щодо християнства і його ролі в державі, тому стереотип щодо сумнівності церкви породжує ворожість до публічного виявлення і свободи сповідувати віру будь-кому і будь-де.
У США також діє принцип розділення церкви і держави, однак це не означає, що державні службовці повинні мовчати про свою віру чи трактувати її як щось інтимне і непристойне. Ідея про розподіл публічного (світського) і приватного (релігійного) була чужою для Америки, бо саме інтеграція біблійних принципів в суспільне життя і породила традиційні американські цінності, а найперше — прагнення будувати нову країну. При цьому існує аналогічна свобода для людей різних віросповідань, а спроби заборонити демонструвати свою релігійну тотожність і є дискримінацією.
Вже протягом багатьох років у Польщі зберігається явний поділ суспільства щодо оцінки церкви і ставлення до християнства. Це дещо відрізняється від українського релігійного і політичного становища, коли значна частина населення сприймає церкву помірно позитивно чи просто байдуже. У Польщі є значна частка скептиків церкви чи навіть відкритих противників, які виступають за обмеження її прав.
Ліві та ліволіберальні сили намагаються наслідувати французький досвід і усунути церкву з публічної сфери, а християнські цінності та ідентичність із національного портрета поляка. Ця боротьба стала відкритою та включає різноманітні засоби, включно із медійним ресурсом. Прикладом цього є торішня кампанія дискредитації папи Івана Павла ІІ, який є визначальною постаттю для польської історії та ідентичності.
