Закон забороняє вчителям та іншим шкільним працівникам демонструвати прапори чи будь-яку символіку, які представляють певну сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність. Документ отримав неофіційну назву «не кажи “гей”» і став відповіддю на спроби включити пропаганду ЛГБТ у навчальний процес.
Законодавці стверджували, що батьки повинні обговорювати ці теми з дітьми, а закон захищає дітей від вивчення неприйнятного матеріалу. Учні все ще можуть говорити про це у приватних розмовах між собою чи вчителями, однак питанням орієнтації не місце у навчальному процесі.
Новий закон Алабами продовжує традицію, розпочату у Флориді. Близько двох років тривала боротьба за захист закону Флориди про заборону ЛГБТ-тем у шкільній програмі. Губернатор Рон Десантіс підписав його у 2022 році, однак закон поширювався і на старшу колу. Протягом двох років не припинялася його критика з боку ЛГБТ-організацій та політиків із Вашингтона. Наразі штат Флорида врегулював позов щодо конституційності закону та роз’яснив сфери його дії.
Конгресмен Мак Батлер виступає під час дебатів щодо свого законопроекту про розширення закону Алабами про заборону ЛГБТ-пропаганди в школах
Основна мета цього закону полягала в недопущенні наповнення навчального матеріалу гендерним порядком денним. У штатах, де немає чіткого обмеження неурядові організації лобіювали включення гомосексуальних тем в програми багатьох дисциплін і навіть створювалися окремі курси з вивчення «історії ЛГБТІК руху».
ЛГБТ-пропаганда як частина шкільної програми існує з 2011 року. Саме тоді Каліфорнія вперше визначила ці теми як обов’язкову частину навчального матеріалу. Потім аналогічні програми затвердили у Колорадо, Орегоні, Нью-Джерсі та Іллінойсі. Вони включають ідеологізоване вивчення історії та суті ЛГБТ-руху, який представлений як жертва в опозиції до «диктаторської» політики консервативної Америки. Паралельно у школах формувалися клуби «гендерної різноманітності», які включали літей і підлітків, а їх кураторами могли бути навіть не працівники школи.
Поступово ці наративи поширювалися на інші штати, що занепокоїло батьків. Вони відкидали пропаганду та вважали цю тенденцію загрозою. Ще до пандемії державні школи перетворювалися на місця індоктринації дітей, а веселкові прапори стали звичними атрибутами класних кімнат. Натиск лівих провокував зворотну реакцію батьків і консервативні політики почали запроваджувати обмеження на поширення шкідливих програм.
Флорида перша запровалида обмеження, які перейняли також Арканзас, Індіана, Айова, Кентуккі та Північна Кароліна. Після остаточної перемоги і визнання його легальності прокурор Флориди Райан Ньюман наголосив на його справедливості та необхідності:
«Ми наполегливо боролися за те, щоб цей закон не можна було очорнити в суді, оскільки він був під тиском ЗМІ та великих корпорацій… Ми перемогли, і класи Флориди залишаться безпечним місцем відповідно до Закону про батьківські права в освіті».
