Греко-католицький архієпископ-емерит Ігор Ісіченко вважає, що боротьба проти нав’язування ЛГБТ-ідеології зараз не на часі. Своєю думкою з цього приводу Ісіченко поділився в інтерв’ю виданню Духовна велич Львова.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
«Останніми місяцями на Західній Україні представники церков і політичні діячі організовують спротив легалізації в Україні одностатевих партнерств. Чи переймаються цим питанням у Харкові?», – запитав ієрарха інтерв’юер. На це Ігор Ісіченко відповів: «Це велике марнотратство – розмінювати свою енергію на дискутування довкола проблем сексуальної орієнтації в той час, як точиться війна. Навряд чи це нині найголовніша проблема, і я не спостерігав, щоб у Харкові вона дуже когось переймала. Маємо враховувати: якраз через негативне ставлення до того, що називається ліберальною системою вартостей, досить часто українських політиків і церковних діячів намагаються залучити у свої союзники представники тієї консервативної верстви, яка визнає Путіна за лідера світової боротьби із неолібералізмом».
«І в Західній Європі, і в Північній Америці крайня правиця часто і сьогодні по суті підтримує російські наративи про війну як протидію поширенню західного неолібералізму. Очевидна неприйнятність для християнина публічної пропаганди сексуальних девіацій не повинна робити нас речниками ідей, ворожих ідеології Європейського Союзу та суголосних путінській пропаганді. Маємо бути такими, як учив нас Христос – лагідними, як голуби і мудрими, як змії (пор. Мт.10, 16), і не кидатися відразу в невчасну сварку на провокаційні теми», – додав архієпископ.
Раніше ієрарх неодноразово вказував на небезпеки впровадження ідей ЛГБТ, а також критично відгукувався щодо ідеологічних тенденцій в ЄС. Так, у 2019 році, коментуючи інцидент переслідування противників ЛГБТ-ідеології у Польщі, Ісіченко писав: «Та це вже простір Європейського Союзу, де останнім часом активно насаджується ґендерна ідеологія, а прилюдне нагадування про християнську оцінку сексуальних аномалій може стати підставою для судового переслідування».
У тексті 2019 року ієрарх реалістично оцінював загрози ЛГБТ-ідеології, натомість у інтерв’ю він спробував применшити проблему, та ще й дуже маніпулятивним чином – протиставляючи обороні перед ЛГБТ-агресією війну з Росією. Повномасштабна війна справді обмежила можливості спротиву ЛГБТ-ідеології, зокрема тому, що значна частина громадських активістів, які чинили цей спротив, з перших днів війни опинилися в авангарді збройного протистояння з окупантами. Одначе війна не усуває факту інсування інших проблем і необхідності на них реагувати.
Звертає на себе увагу і заклик не ставати «речниками ідей, ворожих ідеології Європейського Союзу». Виходить, що українці, в тому числі українські християни, мають слідувати цій ідеології навіть тоді, коли вона виразно суперечить істинам християнської віри та самій природі людини.
Нарешті, виглядає дуже дивно це формулювання: «якраз через негативне ставлення до того, що називається ліберальною системою вартостей, досить часто українських політиків і церковних діячів намагаються залучити у свої союзники представники тієї консервативної верстви, яка визнає Путіна за лідера світової боротьби із неолібералізмом».
Як випливає з контексту, йдеться про консервативні сили на Заході, і ці сили, згідно з формулюванням Ісіченка, намагаються зробити своїми союзникам українських консерваторів, причому ці сили є пропутінськими. В дійсності дуже важко знайти хоч поодинокі факти, які відповідали б таким узагальненням. Окремі праві сили на Заході справді намагаються співпрацювати з ідейними соратниками з України, але важко уявити, що вони слідують цією лінією, будучи виразно пропутінськими – йдеться або про виразно проукраїнські сили, або про сили, які принаймні зберігають критичну настанову стосовно російської пропаганди. Водночас потрібно зауважити, що в самій Україні бракує сил, готових систематично працювати серед правих середовищ на Заході, тим самим протидіючи російським впливам. Інакше кажучи, проблемою якраз є недостатня кількість контактів із «консервативною верствою» на Заході.
Назагал, коментар владики Ігоря Ісіченка сповнений маніпуляцій та недолугостей, властивих сучасній українській ліво-ліберальній пропаганді, і цим він суттєво контрастує з дотеперішнім образом архієпископа-емерита як одного з провідних інтелектуалів із числа українських ієрархів.