Глобальна депопуляція – це екзистенційна загроза, про яку ніхто не говорить.
Деякі країни Східної Азії мають показники народжуваності 1,0 або навіть нижче, тоді, як більша частина ядра популяції Європи скорочується. У США показники народжуваності знизилися нижче темпів заміни (1,7 у 2019 році, і, скоріше за все, демографічна яма буде поглиблюватися у 2020-2021 через пандемію). До 2100 року, згідно з однією з проекцій, світове зростання населення буде практично нульовим.
Якщо ви думаєте, що світ перенаселений і має серйозні екологічні проблеми, ви можете радіти цією новиною. Але зменшення населення має свою невблаганну логіку. Якщо японське населення скорочується до половини, до 65 мільйонів або близько того, що зупинить його від падіння до 30 мільйонів? Або 20 мільйонів?
Скорочення населення негативно впливає на глобальну економіку. Для мене, однак, більшою трагедією буде неможливість використовувати потенціал планети, щоб підтримувати людське життя. Жодна сімейна політика не повинна бути обов’язковою. Але має бути політика, яка робить великі сім’ї більш привабливим варіантом, як економічно, так й іншими способами.
Однією з можливостей створення привабливого іміджу для великих сімей є механізм самозаповнення, коли в результаті скорочення населення, наприклад, буде падати ціна на нерухомість, що в свою чергу, дасть можливість сім’ям планувати народження дітей.
Але цей механізм, швидше за все, може зменшити темпи зниження популяції, однак саму тенденцію не змінить. Житловий простір – це лише один з багатьох чинників, що стосується рішень щодо розміру сім’ї. І оскільки населення скорочується, то і будівництво буде скорочуватися, а отже сумма житлового простору не збільшуватиметься на сім’ю.
Демографічні тенденції залежать від постійних причин скорочення населення та народжуваності. У багатьох випадках жінки вважають за краще будувати кар’єру, або мати дітей пізніше, і це знижує рівень народжуваності.
Інший фактор зниження народжуваності, особливо в США, є утримання дитини одним з батьків. Якщо потенційна мама стикається з ситуацією народжувати без батька, який працює повний робочий день, вона, швидше за все, вирішить мати менше дітей. Коли падає населення, сінгл-батьків стане менше? Важко зрозуміти, чому. Незалежно від того, чи полягає проблема у відсутності одружених чоловіків, нестабільності сімейних норм або жінках, які просто вважають за краще виховувати і жити без чоловіка, немає підстав думати, що ці фактори зникнуть в епоху занепаду населення. Імпульс до скорочення розміру сім’ї навпаки може прискоритися, загальним демографічним занепадом.
Умови робочих місць для жінок можуть продовжувати вдосконалюватися, даючи можливість мати велику сім’ю. Крім того, багато країн по всьому світу стають багатшими. Однак паралельно діє зворотня тенденція: коли багатство зростає, релігійність має тенденцію до зниження, а релігійність є науково доведеним чинником до збільшення розміру сім’ї.
Що може бути іншими факторами поглиблення демографічної кризи? Можливо, ніжні та люблячі роботи стануть набагато привабливішими, ніж маленькі діти? Або можливо депопуляція стане настільки значущою та невідворотною проблемою, що сім’ї вирішать мати більше дітей, розуміючи, що саме виживання їхньої країни на карті?
Безсумнівно, є інші незвичайні (і більш утопічні) сценарії. Незалежно від їхньої ймовірності, не мудро розраховувати на них. У багатьох країнах вже розуміють і відчувають страшну ціну, яку доведеться заплатити. В Сінгапурі уряд розпочав агресивну, але не ефективну політику субсидування сімей.
Депопуляція є найбільшою глобальною проблемою, а багаті країни її навіть не обговорюють. Більше того, депопуляція вітається. Але не помиляйтеся: колективно ми вибираємо дуже похмуре майбутнє для людства.
