ОСТАННЯ ЗАЯВА ПАПИ ФРАНЦИСКА Є СУТО ПРИВАТНИМ ВИРАЗОМ ЙОГО ДУМКИ, ЯКІЙ КОЖЕН КАТОЛИК МОЖЕ І ПОВИНЕН ЗАПЕРЕЧИТИ.
Переклад коментаря колишнього голови Конгрегації Доктрини Віри, кардинала Герхарда Мюллера, щодо слів папи Франциска про цивільні зв’язки для одностатевих пар:
“Я не знаю точних слів тієї заяви з інтерв’ю, неоднозначного, як тепер вже часто буває. Але її ефект – фатальний. Вірні католики роздратовані, а вороги Церкви відчувають, що їх підтримує вікарій Ісуса Христа, Господа нашого, Якого вони ж відкидають, як сина Божого. Замість богословських та філософських аргументів розуму вони звертаються до почуттів, сентиментальністю заганяючи раціональну віру в куток. Але віра не залежить від політичної думки правого чи лівого спектру, чи від ідеологічної позиції між консерватизмом або прогресизмом – вона залежить виключно від Істини, якою є сам Бог у Своїй сутності та у Слові Його історичного Втілення.
Християнин вірить в Бога, як в першу з істин, і визнає Папу та єпископів наступниками св.Петра та решти апостолів. Вірність папі дещо відрізняється від ідолопоклонської паполатрії, яка подібна до принципу: голова партії завжди правий. Коли між прямим та очевидним Словом Божим та його непомильним тлумаченням, з одного боку, та приватною думкою – хай навіть найвищих церковних властей – виникає конфлікт, завжди застосовуємо принцип: in dubio pro DEO (У сумнівах стаємо по бік Бога).
Магістеріум служить Божому Слову, і ніколи не ставить себе вище Об’явлення. Це – дійсне навчання Церкви щодо зв’язку Божого Об’явлення в Христі та Магістеріуму, який Йому підпорядкований.
Остання заява Папи Франциска є суто приватним виразом його думки, якій кожен католик може і повинен заперечити. Джон Генрі Ньюмен (1801-1890), відомий кардинал і один з найбільших вчителів Церкви в сучасні часи, казав, що іще гіршим, ніж фінансова корупція в інституціях Церкви чи моральне падіння кліру та лідерів серед мирян, є спотворення об’явленної доктрини.
Воно було і лишається джерелом всіх зловживань та скандалів в історії Церкви. Що таке церковна відвертість, або свобода християнина? Між Папою та єпископами – особливо кардиналами Святої Римської Церкви – існує зв’язок, подібний до зв’язку між св.Петром та рештою апостолів. Св.Павло заперечив св.Петрові, бо останній відхилився від істини Євангелія (Гал 2:14), звернувшись до неоднозначних дів та слів. Св.Єронім, св.Августин, св.Тома Аквінський, у тлумаченні послання до галатів, стають на бік св.Павла та змісту його слів, і хвалять св.Петра за смирення, із яким він дозволив св.Павлу сварити себе.
В Католицькій Церкві, стосовно відносин статей, шлюбу та родини, дійсним лишається Слово Боже – інтерпретоване з ясністю у особі та місії Христа, Його Сина, який промовляє до фарисеїв минулого і сьогодення: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом.” (Мт 19:4). Не існує іншого права на шлюб та родину, крім права чоловіка та жінки, згідно з їх Богом сотвореною природою, що вільно кажуть один одній “так” перед власним сумлінням та перед лицем Бога: лише ти та назавжди, доки смерть не розлучить нас.
Поза законним шлюбом, згідно з Божею волею, будь-який сексуальний союз об’єктивно є тяжким гріхом, без огляду на суб’єктивну провину, яку знає лише Бог, милосердю якого ми можемо віддати себе завжди та в будь-який момент. Та ми не повинні легковажно грішити, сприймаючи милосердя Бога як безумовно належне нам; і замість того, щоб виправдати себе через Його милосердний суд, ми не повинні утверджувати себе в гріхах під аплодисменти дехристиянізованих сучасників.
Катехизм Католицької Церкви чітко розрізняє між пасторальною опікою, особистою увагою до осіб з нахилом до людей тієї ж статі – і об’єктивною оцінкою гомосексуальної поведінки, а також і гетеросексуальної поведінки поза шлюбом, бо обидві вони – проти Заповіді Божої. “А хто каже, що в Нім перебуває, той повинен поводитись, як поводився Він” (1 Йн 2:6). Дотримання Заповідей Божих – вираз любові до Нього та визнання їх цілющого впливу на людину.
Замість того, щоб зустрічатись з людьми, які відчувають підтримку свого способу життя та помилкового мислення, і які хизуються перед світом своїми фото з Папою, самому Папі варто було б прочитати книгу Деніела Метсона і запросити до розмови його. Це – американець, що знайшов вихід з безблагодатності розпусного життя та шлях до чесноти у “свободі та славі дітей Божих” (Рим 8:21).”
Переклад з Lifesitenews
