Дорогі діти, я можу помилятись!
Як часто вранці я помічаю, як ви виросли всього за одну ніч. Риси ваших обличчя стали чіткіше, а погляди – дорослішими. Це викликає в мені захват і передчуття, коли я думаю, скільки всього вам ще належить в життя. І це лякає мене: час невблаганно біжить вперед, і його неможливо сповільнити. Я так боюся, що не завжди прокидалася, щоб помітити. Раптом так сталося, що я проспала майже всю магію вашого дорослішання?