Кілька роздумів, з котрими живу. До батьків, наставників, вчителів, священників − всіх дорослих людей.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Перше… важко щось писати про батьківство під час війни. Мабуть, причин пояснювати не потрібно. Та і їх і неможливо пояснити словами. Слова можуть тільки зіпсувати…
Але й неможливо не думати про дітей та про батьківство під час війни й після перемоги України над рос. злом
Думки думаються… Бо ж виклики стають дуже гострими.
Те, яке майбутнє будуть мати українські діти, повною мірою залежить від нас − дорослих українців.
Світогляд, цінності, переконання, спосіб мислення і врешті спосіб життя − все це визначає якість життя кожної конкретної дитини, дорослої людини, суспільства, народу.
Зазвичай ми з вами бачимо тільки вершину айсберга − це поведінку дітей. І можемо якось зовсім поверхнево оцінювати її. І можливо ще якось реагувати − в залежності від того, наскільки це торкається нас особисто.
Але що переживають ці діти? Як вони мислять, чим мотивуються і якими цінностями керуються у прийнятті повсякденних рішень?
Якщо тільки реагувати на поведінку, якось її корегуючи, але не заглиблюватись у серце дитини − в майбутньому ми приреченні боротись зі злими вітряками. І щоразу більше сил та ресурсів буде потрібно для цієї боротьби. І чим далі, тим більш безглуздою та боротьба буде.
Бо видиме життя починається з задумів серця.
Не заглиблюючись в серця дітей, не формуючи їхні цінності, не направляючи їх одне до одного і до Бога − ніякі економічні, воєнні чи інші реформи нашу країну не врятують від прогресуючої біди.
Ми, дорослі українці, маємо серйозну відповідальність перед своїми дітьми й перед дітьми всієї України. Ми маємо бути максимально свідомими та відповідальними БАТЬКАМИ ДЛЯ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ.
Чого я хочу досягти цією публікацією?
Я хочу в наших з вами дорослих розумах зафіксувати ПУНКТИК − бути максимально уважними до сердець дітей, що живуть поряд − особливо своїх домашніх.
Запитай: «Як ти?» і послухай. Ймовірно, що вони не відкриються. Але дай їм усвідомлення, що ти поряд. А якщо можеш дати їм щось більше − зроби це.
Вони ж далі понесуть собою те, що ми обережно і ніжно покладемо в їхні серця.
Слово про слово
