Ми живемо в час, який головною цінністю визначає вибір. А точніше, право на вибір. Сучасні емансипаційні проекти спрямовані на ствердження цього права і розширення можливих варіантів вибору, урівнюючи всіх людей у доступі до цих варіантів.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
Якщо на зорі появи права голосу його отримувала обмежена кількість населення за конкретними критеріями, сьогодні єдиними обмеженнями є вік та відсутність громадянства. В особистому житті такий підхід спрощує розуміння стосунків та вибір партнера, бо цей вибір можна легко замінити іншим. Прикладів можна наводити багато, але основна суть в тому, що сучасна концепція вибору передбачає постійне множення цих виборів і відсутність відповідальності за них.
Сьогодні ми сприймаємо за константу, що будь-яка людина має право на будь-який вибір – від визначення президента до зміни статі, чи взагалі власну дегуманізацію через гендерні маніпуляції. Однак, ми взагалі не задумуємось над тим, а що буде після цього вибору? Яким буде президент чи правляча партія? Що буде з людиною, яка повелась на біосоціальні експерименти і яким чином це вплине на суспільство?
Відділення вибору від відповідальності, як і права від обов’язку, на мою думку, є антилюдським. Це розбещує як окрему людину, так і цілі суспільства. Це веде до деградації усіх форм стосунків та взагалі самоусвідомлення себе людиною. Такий стан речей здатний лише плодити інфантильність і сіяти страх перед реальною відповідальністю. Хто готовий відповідати за всі наслідки свого вибору? Нам подобається сама лише можливість цього акту, який дає нам можливість насолодитись ілюзією влади та впливу.
Ультраліберальна розбещенність наближається до кризи, що змусить переосмилити проблему вибору на глобальному рівні. Політична, соціальна, культурна, економічна та особистісна вседозволеність має поступитися самодисципліні та соціальній солідаризації з наслідками вибору, які будуть витікати з нової етичної системи.
Питання вибору та його кризи наразі артикульовані в політичній площині, а саме в критиці наявної демократичної системи та самого концепту демократії. Але це верхівка айсбергу і вирішення політичного аспекту неможливе без попереднього переосмислення вибору як етичного явища.
Анастасія Уразбаєва
