«Я не люблю ходити до церкви! Це нудно!» Звучить знайомо?
Мої малі час від часу кажуть мені подібні речі. Моєму старшому синові щойно виповнилося 9 років, тож ці поради стосуються дітей молодшого віку. Гадаю, що зі старшими дітьми або підлітками я говорила би інакше. Але коли моя шестирічка каже мені подібне, я реагую наступним чином.
1.Це не обговорюється
Деякі батьки дозволяють дітям обирати, ходити їм на Месу чи ні, але для мене це звучить так само, як дозволяти малій дитині обирати, чи хоче вона пристібатися ременем безпеки, чистити зуби чи їсти овочі. У неділю ми йдемо на Месу. Це просто те, що ми робимо у нашій сім’ї. Ми навмисно перетворили цю щотижневу звичку в обов’язковий елемент нашої родинної культури. Але це не означає, що ми повинні бути суворими чи різкими з нашими дітьми щодо цього питання. Зовсім навпаки! Ось що я роблю.
2.Визнайте їхні почуття і опишіть їх
Справді важлива частина допомогти дитині відчути, що її розуміють і помічають, — це підтвердити, що вам знайомі її почуття. Тому я зазвичай кажу приблизно так: «Я тебе чую. Ти не хочеш йти до церкви. Зараз вона здається тобі нудною. Це нормально — почуватися так, коли ти маленький. У твоєму віці мені теж бувало нудно у храмі». Я хочу бути певною, що моя дитина знає: я розумію її почуття і мені вони небайдужі. Але, звісно, я не зупиняюся на досягнутому.
3.Поясніть, навіщо ми ходимо до храму
Далі я кажу: «У твоєму віці я думала, що церква — це нудно, але зараз ходити на Месу — моя улюблена справа. Тож я знаю, що коли ти підростеш, тобі це теж сподобається». Минулого тижня я сказала своїй шестирічці: «Бог дав нам усі дні, години та хвилини нашого життя. Тисячі годин, щоб розважатися, гратися і насолоджуватися життям. Він просто просить, щоб ми приділили Йому одну годину на тиждень, щоб пішли на Месу в неділю. Тобі не здається, що ми повинні це зробити?» Хвилину поміркувавши, дитина визнала, що так буде правильно. Через кілька годин того дня я була вражена, побачивши її навколішках біля статуї Марії у нашому садку. «Я граюся, що йду до храму, мамо!» — сказала донька. Того ранку відбулося велике перетворення.
4.Поділіться своїм свідченням
Катехизм навчає, що ми покликані бути першими євангелізаторами наших дітей: «Через благодать Таїнства подружжя батьки прийняли відповідальність і привілей у євангелізації своїх дітей. Вони вводять їх Із перших кроків у Таїнство віри, адже вони є її першими благовісниками для своїх дітей. Вони залучають їх із раннього віку до життя Церкви. Уклад родинного життя може живити схильність до любові, яка на ціле життя залишається справжнім початком і підтримкою живої віри» (ККЦ, 2225). Можна почати з того, щоб поділитися з дітьми своєю любов’ю до Христа. Коли мої діти не хочуть йти на Месу, я кажу їм: «Я дуже люблю ходити до храму. Я люблю відвідувати Бога, який створив нас, бути там з усіма святими та ангелами, і поклонятися Богу з нашими друзями». Ще один спосіб об’єднати дім і Церкву — це встановити вдома маленький молитовний столик. Ми часто запалюємо свічки та читаємо Святе Письмо у цій маленькій ораторії. Я хочу, щоб діти зрозуміли, що ми йдемо на Месу не просто тому що повинні, а тому що ми цього хочемо.
5.Навчайте в інший час
Коли ми збираємося та йдемо на Месу, це не найкращий час, щоб пояснювати дітям її цінність. Тому я намагаюся розповідати їм про це в інший час дня. Одного разу мій син поводився дуже зухвало і навіть відмовлявся ставати на коліна під час Меси. Пізніше того ж дня, я посадила його собі на коліна і спитала: «Чому ми стаємо на коліна під час Меси? Що це говорить про те, де ми знаходимося і хто там присутній?» Ми обговорили, що преклоніння колін є знаком шани та поваги, і тоді я спитала: «Чи не здається тобі, що Бог, який створив небо і землю, тебе і всіх, кого ти любиш, це Той, перед ким потрібно ставати на коліна?» Він повільно кивнув головою, і я помітила, що він справді почав розуміти, а не просто виконувати рухи. Після тієї розмови він жодного разу не відмовився стати на коліна під час Меси. * Отже, така моя система реагування, коли мої маленькі шибеники не хочуть йти на Месу. Нагадуючи їм, що це не предмет обговорення, я визнаю, що вони відчувають, пояснюю, чому ми ходимо до церкви, ділюся тим, чому я люблю ходити на Месу, і пізніше того ж дня розповідаю їм про те, що відбувається на Месі і чому це так важливо. Сподіваюся, ці поради стануть у пригоді й вашій сім’ї.
CREDO
