З нагоди Міжнародного жіночого дня феміністична група під назвою «Колектив за заборону порнографії та проституції» провела невеличку демонстрацію на відомій паризькій площі, Площа Республіки.
Французька феміністська група вийшла з банерами “Виробники порнографії = сутенери”, “Порно і проституція – це війна проти жінок”. Їх супроводжували жертви індустрії.
За іронією долі на них напала інша група феміністок, яка вважає проститицію “правом”, а її заборону – порушенням “права”. Агресивно налаштовані активістки рвали баннери, топтали прапори, погрожували своїм опонентам-феміністкам смертю, тобто поводилися, як і належить лівим активістам.
Amnesty International вирішила деякий час тому розглядати законодавчі обмеження проституції, як порушення прав людини. Більша частина феміністичного руху в англомовному світі розділяє цю позицію. У США та Великобританії зараз можна почути хор на користь нормалізації проституції як “сексуальної роботи”. Логічним висновком цього було б те, що жінкам, які відмовляються розглядати такий вид роботи, у майбутньому буде відмовлено у виплатах.
З іншого боку, у Франції та ряді інших країн дебати рухаються в зовсім іншому напрямку під впливом «скандинавського» (або «шведського») підходу до проституції. У Скандинавії, а тепер також у Канаді та Ірландії закон був переорієнтований на клієнта: купувати секс було заборонено, виходячи з того, що надання фінансового стимулу для цієї діяльності є формою зловживань.
Усі дослідження вказують на дуже високий рівень насильства щодо людей, які займаються проституцією, але немає чітких доказів будь-якого фактичного росту насильства внаслідок заборони проституції. Подібним чином твердження, що заборона сексуальних покупок загнала проституцію в підпілля та зробила її більш небезпечною, не підтверджуються дослідженнями. Швидше докази підкреслюють той факт, що проституція завжди небезпечна.
Чому так багато американських та британських лібералів штовхають жінок в цей принизливий спосіб життя? Адже нещасних жінок регулярно обманюють клієнти, які зловживають та нападають на «робітників», які самі часто стають жертвами торговців людьми, і життя яких часто рівносильно рабству.
Легалізовані публічні будинки Німеччини продемонстрували кожному, кого потрібно було переконати, що скасування законодавчих обмежень не усуває цих проблем. Німецький досвід легалізації проституції радше показує жахливі наслідки індустрії для психічного здоров’я, жалюгідні фінансові винагороди та зв’язки з торгівлею людьми.
Аргумент, який наводять захисники проституції, полягає в тому, що, оскільки деякі люди, очевидно, вирішили бути повіями, їх слід «підтримувати» і не обмежувати юридичним санкціям. Нордична модель перевертає цей аргумент, криміналізуючи те, що робить клієнт, а не постачальник послуг. Тому мотив ліберальних прихильників проституції, полягає в тому, що чоловіки хочуть мати можливість вільно експлуатувати жінок, проти яких часто скоюється насильство.
Проте проституція має символічне значення для деяких прогресистів. Вона є запереченням традиційного жіночого ідеалу, свого роду осквернення жіночої “дорогоцінності”. Відкритий продаж і експлуатація жіночих тіл став би перемогою для тих, хто хоче зруйнувати ідею, що жінки є Божим творіння, яке слід берегти і захищати.
