Проживши у шлюбі понад 15 років, маючи трьох дітей, у 90-ті роки Габріела Кубі розлучилася з чоловіком. Тяжко переживаючи цей період свого життя і бачачи страждання дітей, вона прийшла до католицької віри, а згодом і її діти. Свій досвід та переживання вона відобразила у своїй першій книзі, яка мала великий успіх. З того часу Габіела Кубі пише і виступає перед людьми.
У 2000-х роках вона познайомилася з американським дослідженням “Секс і культура” Джозефа Унвіна. “Ця монографія відкрила мені очі на події, які відбуваються у нашому суспільстві, – каже Габріела. – Його автор, відомий американський вчений соціолог, досліджує соціальні норми та порівнює їх із рівнем культури. Висновок, до якого він приходить, полягає в тому, що високий рівень культури можливий виключно за суворої сексуальної норми, яка передбачає цнотливість, вірність у шлюбі, дітонародження”.
Габріела Кубі здобула освіту соціолога, тому громадську ситуацію вона пропускає через призму професійного бачення. Основна ідея її книг і виступів у тому, щоб захищати сім’ю, як головну цінність суспільства, як запоруку продовження життя.
Вірус вседозволеності
“Вірус сексуальної вседозволеності, яким ми заразилися під час сексуальної революції, повністю знищує наше суспільство”, – каже Габріела.
Дослідниця вважає, що ґрунт для сексуальної революції задовго до її наступу готували мислителі минулого. Ще в 1848 році Карл Маркс написав, що перший класовий конфлікт у суспільстві – це конфлікт між чоловіком та жінкою, тому сім’я має бути знищена.
“У 20-му столітті була створена гримуча суміш марксизму та фрейдизму. У 1917 році в радянській Росії були легалізовані аборти, а поряд з ними і сексуальні збочення, у ленінські часи були легалізовані аборти. “Перші гей-паради пройшли у Ленінграді, – каже Габріела Кубі. – Однак уряд незабаром усвідомив, що вседозволеністю він просто знищує народ. Сталін аборти заборонив”.
У цей час у Німеччині на ниві знищення сім’ї працював Вільгельм Райх, учень Зигмунда Фрейда. До речі, він був розчарований тим, що сексуальну революцію в СРСР було зупинено. Натомість у Європі його книжки викликали справжній бум. Вони поширювалися в університетах і були дуже популярними серед молоді. Паралельно з цим розвивався жіночий рух, який проголошував звільнення від гніту, і передусім материнського. Лідером руху була Симона де Бовуар.
“У той час я сама знаходилася в потоці ліберальних ідей, – згадує Габріела, – але розуміла, що знищивши материнство, ми знищимо життя”.
Феміністичний рух був використаний сексуальними революціонерами та отримав подальший розвиток. На першій стадії фемінізм стверджував рівність між чоловіками та жінками, на другій було проголошено емансипацію, яка передбачає вільні відносини та аборти. А третя стадія, яка нині досягла свого апогею, — це гендерна революція, ідеологом якої є американський філософ Джудіт Батлер, яка в 1990 році написала книгу “Гендерна проблема. Фемінізм та переворот ідентичності”.
“Суть у тому, що ми можемо спокійно обирати ким бути: чоловіком, жінкою чи ще кимось. Це божевілля. Кожна людина розуміє, що це не так, — каже Габріела Кубі. — Але ця ідея була розкручена, фінансово підтримана Рокфеллерами та ООН”.
З того часу ця ідеологія була затверджена в низці міжнародних документів, 1995 року в Пекіні ООН легалізувала її офіційно. “Гендерні революціонери, маючи величезні гроші, скрізь отримували зелене світло, а християни спали, – каже Габріела. — Ми були спокійні і впевнені, що все буде гаразд…
Помилка Церкви
За словами Габріели, зараз Європа пожинає плоди цієї неуваги.
“Головна ідея гендерної революції – сексуалізація дітей. Мені соромно вам говорити, що відбувається зараз у наших садках та школах. Сподіваюся, що у вас цього не буде, тому що ви, на відміну від нас, не проспали. Я сподіваюся, ви готові боротися. Будьте готові воювати, бо ґендерні революціонери підлаштовуються під будь-яку культуру, під будь-яку країну, знаходять лазівки всюди” – звернулася Кубі до білоруської аудиторії на просімейному онлайн-заході.
За словами Габріели Кубі, посил гендерних ідеологів полягає в тому, що діти потребують сексуального задоволення, і кожна дитина повинна це розуміти з раннього дитинства, а завдання саду та школи навчити отримати це задоволення. «Вони починають із мастурбації, демонструю маленьким дітям у садках, як це робиться. Ви можете мені не повірити, але це мені розповіла близька подруга, мама 5 дітей. Її діти ходять у лютеранський дитячий садок. Якось вона прийшла в сад за дитиною і відчинивши двері, виявила двох оголених малюків.
Як розповіла вихователь, у них є спеціальна кімната, де діти можуть закритися вдвох і роздягнутися. Жінка почала обурюватися, але їй відповіли, що це частина освітньої програми: діти мають вивчати свою сексуальність. У дитсадкових посібниках розповідається про різні види сімей: консервативні, неповні, одностатеві. При цьому жодній з них не віддається перевага. Кожен із видів подається як повноцінний варіант норми».
Габріела з болем зазначає, що сьогодні Німеччину заливає потік дитячих камінг-аутів. Діти кажуть, що живуть не у своєму тілі, хочуть змінити стать, п’ють гормони та вимагають операцій. У школі розповідають, як користуватись контрацепцією та де зробити аборт. Про цнотливість говорити не прийнято, проте всі види збочень — лесбіянство, гомосексуалізм, бісексуальність — подаються як норма.
«У вашій країні цього поки що немає, але у світі багато людей, які хочуть, щоб було, і для цього вони докладуть усіх зусиль, — каже соціолог. — Майте на увазі, якщо з ООН чи Євросоюзу виділяються гроші, то ґендерна програма йде, як обов’язкова складова. Я впевнена, що ґендерні революціонери вже працюють у вашій країні. Ключовий спосіб розбещувати дітей – це порнографія. Тому якщо ви дали дитині айфон, ви вже не можете її захистити. Це все – частини величезного плану знищення подружжя та сім’ї.
Габріелла зазначає, що складність європейської ситуації в тому, що Церква мовчить.
«Християни — меншість, яка тане. Нас постійно атакують ЗМІ. Мало хто може сказати «ні» цій програмі. Кожного, хто не боїться сказати слово на захист дітей, маємо на вагу золота. Важливо, щоб люди відкрито казали, що вони проти. У Німеччині ці освітні програми прописані на рівні закону і ми нічого не можемо зробити. Але найстрашніше, що Церква боїться сказати слово. Ми в цій ситуації, як корабель без капітана, як череда без пастиря. Потрібні батьки, чоловіки, які вимагатимуть від школи припинити сексуалізацію дітей. У вашій країні, я сподіваюся, чоловіки не настільки знищені фемінізмом, як у нас. Вони в нас настільки забиті, що бояться слово сказати.
Батьки, які хочуть врятувати дітей, повинні приходити до школи, пропонувати свою, альтернативну програму. Гендеристи не люблять галасу, а тому, якщо піднятися, то можна щось зробити.
Нині німецькі священнослужителі виступають за висвячення жінок, вінчання для гомосексуалістів, а останнім часом обговорюється питання про висвячення священиків-геїв.
«З юридичної точки зору все організовано дуже грамотно через голосування, — розповідає Габріела. На чолі парафій світські люди, за консервативні погляди священики переслідуються, їх жорстко критикують у ЗМІ, вишукують деталі біографії, які їх дискредитують.
Саму Габріелу теж уже встигли віднести до правих радикалів, і підтримки серед духовенства вона не має, хоча в минулі часи її палко підтримував Папа Бенедикт, який називав її поборником сім’ї.
Батьки запитують Габріелу, як бути.
«Церква має поширити свій вплив на школу. Треба дати здорову альтернативу — уроки з основ сім’ї. Тому що кожна дитина мріє про щасливу родину. Треба пояснити їм, що для цього треба працювати над собою і в 11 і в 17 років: вести цнотливий спосіб життя, не вживати спиртного, наркотиків – всього того, що може зашкодити їхньому репродуктивному і не тільки здоров’ю. «Не обов’язково апелювати до релігії, — достатньо сказати, що безладні зв’язки не приведуть до доброї родини, бо їхнім наслідком стають венеричні та інші захворювання та аборти. Якщо діти приходять із розбитих сімей, вони не мають нормального прикладу. Церква має їм дати цей приклад. Розробляйте курси та йдіть до школи. Це можливо”.
Де б у Європі не виступала Габріела Кубі, проти її виступів влаштовують акції.
«У моїй країні мені важко говорити на ці теми, – зізнається вона. — Але цього тижня мене слухають у Білорусі, у Тринідаді, у Південній Кореї. Я роблю мою роботу за покликанням. Успіх чи провал – все в руках Божих. Я просто роблю свою роботу, а решта від мене не залежить. У мене немає ані стратегії, ані бізнес-плану, як у гендерних революціонерів. Моя єдина стратегія лише в тому, щоб посилювати свій зв’язок з Богом, щоб чітко розуміти, що Він хоче від мене в конкретний момент. Ми просто повинні розуміти, що все у Божій волі. І я намагаюся з цією вірою проживати кожен день.
